Троїцька церква (Старе місто)
Троїцька це́рква — православний парафіяльний храм у Києві, у Старому місті, збудований у 1731—1732 роках на місці старішої церкви та розібраний через занепалість 1858 року. Знаходилася на території нинішнього скверу перед готелем Hyatt Regency Kyiv поруч із сучасною вулицею Алли Тарасової (колишня назва — Троїцький провулок)[1][2]. На заміну старої церкви у Либідській частині Києва у 1859 році спорудили нову Троїцьку церкву, знесену у 1962 році. ІсторіяПерша церква на цьому місці була зведена при заселенні міщанами території Старого Міста після 1645 року, за деякими даними — між 1645 і 1651 роками, адже одна з фортифікаційних споруд в тій місцевості — Поперечний вал, зведений у 1673 році — клином огинав церкву[3][4]. Перша писемна згадка про церкву міститься у заповіті митрополита Гедеона Четвертинського від 21 (31) березня 1690 року[5]. У 1695 році патріарх всеросійський Адріан пожертвував Троїцькій церкві Євангеліє[5], а 1699 року до храму перенесли з надбрамної церкви Золотих воріт ікону Божої Матері[5]. Також відомо, що 1703 року згідно з імператорською грамотою від 11 (22) лютого провіантмейстер Києва виділив церкві грошове та хлібне напівокладне дарування[5][6]. Це була дерев'яна невелика споруда, ймовірно, з мурованою вівтарною частиною. Як занепалу її 1731 року розібрали, щоб на цьому місці збудувати нову[5]. Ініціатором і фундатором будівництва виступив Київський гарнізонний полк на чолі з полковником Роде[5]. Нову церкву освятили 17 грудня 1732 року[5][7][4]. До 1764 року[8][7] Троїцька церква була полковою, церковні старости обиралися з полкових офіцерів[6]. Через відсутність своєї парафії церква не мала стабільного доходу, а найбільші пожертви начинням і грошима робили військовики Київського полку та чиновники, тому Синод призначив Троїцькій церкві ругу — регулярну матеріальну допомогу на утримання причту[9][10]. Після переведення Київського полку на нову дислокацію на Печерську, Троїцька церква стала парафіяльною[10][8], проте продовжувала отримувати ругу, адже її парафію склали мешканці близько сорока будинків у Верхньому місті, на Козиному болоті (околиці майбутнього Хрещатика), вулиць Софійської та Театральної[9]. Причт церкви складався зі священника, дячка, паламаря та проскурниці[9][10]. Навколо церкви існував невеликий цвинтар[3]. 19 листопада (1 грудня) 1858 року[11] стару Троїцьку церкву через старість, а також через початок спорудження поруч будівлі Присутственних місць розібрали[12][4], натомість у 1859 році збудували нову на Новій Забудові[13][4], до якої перенесли все начиння та реліквії Троїцької церкви[14]. ОписЗа свідченням історика Миколи Закревського Троїцька церква була невеликою (близько 5 сажнів завширшки, близько 10 сажнів завдовжки[15]), дерев'яною, однобанною, з вельми бідним зовнішнім декоруванням[16]. Натомість сучасний дослідник Кирило Третяк стверджує, що храм був тридільний, увінчаний двома грушоподібними банями над основним об'ємом і бабинцем та меншою, але подібною за формою, банею над вівтарною частиною[17]. Іконостас церкви був виготовлений у 1760 році за проєктом російського архітектора Івана Мічуріна[17][4], який в ті часи керував спорудженням Андріївської церкви[18]. У 1753 році на погості Троїцької церкви, коло вівтарної стіни поховали померлу дружину Мічуріна[18] (за деякими джерелами — матір[19]). Близько 1841 року в церкві облаштували теплий бічний вівтар[5]. РеліквіїГоловною святинею церкви була ікона Божої Матері, перенесена 20 (30) жовтня 1699 року з Золотих воріт. Більшість істориків помилково описують цю ікону як образ Казанської Божої Матері[8][14][20], проте за свідченням Закревського, з точки зору іконографії зображення Богородиці на іконі Троїцької церкви було зовсім іншим[9]. Висота ікони становила 69 см, ширина — близько 53 см[4], зберігалася вона в особливому кіоті у правій частині храму[21][22]. Ще однією реліквією Троїцької церкви було Євангеліє, надруковане у Москві у 1677 році та подароване церкві 1695 року патріархом Адріаном[8]. Обкладинка Євангелія була виготовлена з малинового оксамиту та прикрашена срібними пластинками із зображеннями євангелістів, розп'яття, Святої Трійці та рослинного орнаменту[21]. Також у церкві зберігалися срібне розп'яття та синодик із тридцятьма гравюрами на релігійну тему[18][10]. Відомі священники
Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
