Уджамаа Уджамаа (Ujamaa) — концепція африканського соціалізму, яка була основою для політики соціального та економічного розвитку президента Джуліуса Н'єрере в Танзанії після здобуття незалежності у 1961 році.[1] ЕтимологіяUjamaa — це слово з мови суахілі, національної мови Танзанії, і його можна перекласти як «братство», «велика родина» або, в політичному значенні, «соціалізм». Воно походить від jamaa («сім'я»), яке, у свою чергу, походить від арабського جماعة (jama'a, «група [людей]»), з префіксом u-, який в українській мові еквівалентний суфіксу -ство. ІсторіяУ 1967 році президент Ньєрере опублікував свій план розвитку під назвою «Арушська декларація», в якому Ньєрере окреслив потребу в африканській моделі розвитку і яка лягла в основу африканського соціалізму. Як політична концепція, уджамаа стверджує, що людина «є особистістю» через людей або спільноту. «Дух» спільноти, який об'єднує сім'ї, сприяє єдності, любові та служінню. Ньєрере використав концепцію уджамаа як основу для проєкту національного розвитку. Він перетворив уджамаа на модель політико-економічного менеджменту кількома засобами:
Лідерство Джуліуса Н'єрере в Танзанії привернуло міжнародну увагу та викликало повагу в усьому світі завдяки його постійному наголошенню на етичних принципах як основі практичної політики. Танзанія під Ньєрере досягла великих успіхів у життєво важливих сферах соціального розвитку: дитяча смертність впала з 138 на 1000 народжених у 1965 році до 110 у 1985 році; очікувана тривалість життя при народженні зросла з 37 років у 1960 році до 52 років у 1984 році; охоплення початковою освітою зросло з 25 % вікової групи (лише 16 % жінок) у 1960 р. до 72 % (85 % жінок) у 1985 р. (незважаючи на швидке зростання населення); рівень грамотності дорослого населення зріс з 17 % у 1960 році до 63 % у 1975 році (набагато вище, ніж в інших африканських країнах) і продовжував зростати.[3] Однак уджамаа (як і багато інших проєктів колективізації) скоротив виробництво, що викликало серйозні сумніви щодо здатності проєкту забезпечити економічне зростання. Ньєрере використовував колоніальний Закон про превентивне затримання, щоб придушити опозицію.[3] У 1967 році націоналізація перетворила уряд на найбільшого роботодавця країни. Купівельна спроможність знизилася. На думку дослідників Світового банку, високі податки та бюрократія створили середовище, де бізнесмени вдавалися до ухилення від сплати податків, хабарництва та корупції. У 1973 році під час операції «Віджі» було проведено примусову сільську політику для сприяння колективному господарству. Кілька факторів сприяли падінню моделі розвитку, заснованої на Уджамаа. Ці фактори включали дві нафтові кризи 1970-х років, падіння цін на експортні товари (зокрема каву та сизаль), відсутність прямих іноземних інвестицій, дві послідовні посухи та початок війни з Угандою в 1978 році. До 1985 року стало ясно, що уджамаа не змогла вивести Танзанію з її поганого економічного стану; Ньєрере оголосив, що добровільно піде у відставку після президентських виборів того ж року. Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
