Транспорт Танзанії

Транспорт Танзанії
Транспорт Танзанії
	Транспортна система Танзанії (англ.)
Територія
Площа	947,3 тис. км² (31-ше)
Рельєф	височинний
Найвища точка	гора Кіліманджаро (5895 м)
Повітряний
Аеропортів	166 (34-те)
Наземний
Автошляхів	86,5 тис. км (55-те)
Залізниць	4,65 тис. км (40-ве)
Водний
Узбережжя	1424 км
Трубопровідний
Трубопроводів	1210 км
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту та зв'язку
Голова	міністр Макаме Мняа Мбврава

Транспорт Танзанії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 947 300 км² (31-ше місце у світі)^[1]. Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 1550 км, зі сходу на захід — 1055 км^[2]^[3]. Географічне положення Танзанії дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи вздовж східноафриканського узбережжя до Близького Сходу та Південної Азії; сухопутні шляхи між країнами Східної та Центральної Азії^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Танзанії

Загальна довжина автошляхів у Танзанії, станом на 2010 рік, дорівнює 86 472 км, з яких 7 092 км із твердим покриттям і 79 380 км без нього (53-тє місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Танзанії та Номерні знаки Танзанії

Залізничний

Докладніше: Залізничний транспорт Танзанії

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 4 567 км (40-ве місце у світі), з яких 1 860 км вузької 1067-мм колії; 2 707 км вузької 1000-мм колії^[1].

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Танзанії

У країні, станом на 2013 рік, діє 166 аеропортів (34-те місце у світі), з них 10 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 156 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (1);
від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (24);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (98);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (33)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 5 авіапідприємств, які оперують 17 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,27 млн осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,3 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

Танзанія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 5H, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[1]^[5]. Аеропорти Танзанії мають літерний код ІКАО, що починається з — HT^[1].

Див. також: Авіакомпанії Танзанії та Аеропорти Танзанії

Водний

Докладніше: Водний транспорт Танзанії

Морський

Головні морські порти країни: Дар-ес-Салам, Занзібар.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 94 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (52-ге місце у світі), з яких: балкерів — 6, суховантажів — 66, інших вантажних суден — 4, танкерів для хімічної продукції — 1, контейнеровозів — 1, вантажно-пасажирських суден — 2, нафтових танкерів — 10, рефрижераторів — 1, ролкерів — 3^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 42 (Японії — 1, Румунії — 1, Саудівської Аравії — 1, Сирії — 23, Туреччини — 13, Об'єднаних Арабських Еміратів — 3); зареєстровані під прапорами інших країн — 3 (Панами — 2, Великої Британії — 1)^[1].

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року невідома. Головні водні транспортні артерії країни — Великі Африканські озера: Вікторія, Танганьїка, Ньяса. Річки не використовуються як транспортні шляхи.

Трубопровідний

Загальна довжина газогонів у Танзанії, станом на 2013 рік, становила 311 км; нафтогонів — 891 км; продуктогонів — 8 км^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Танзанії

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту та зв'язку. Станом на 15 червня 2016 року міністерство в уряді Кассіма Маджаліви Маджаліви очолював Макаме Мняа Мбврава^[6].

Див. також

Економіка Танзанії

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Tanzania : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Tanzania : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Танзания // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. — С. 437.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.