Після проходження строкової служби працював літературним працівником Верховинської районної газети[4]. 1971 року вступив на факультет журналістикиЛьвівського державного університету імені Івана Франка, з якого був виключений 1973 року за його добірку віршів[5], за участь у студентській організації[2]. Після цього він працював на лісозаготівлі в Удмуртію. Заочно з 1978 року навчався на історичному факультеті Державного університету в місті Горький (зараз Нижній Новгород), але був виключений з другого курсу[2]. Лише після проголошення незалежності він закінчив навчання у ВУЗі[1][6].
Після виходу у світ у 1988 році книжки «Нічна зозуля» Павло Федюк був прийнятий до Спілки письменників України. Працював літературним працівником у редакції коломийської газети «Агро»[2]. 1992 року разом із Левком Різником почав випускати журнал «Літературний Львів», який згодом й очолив[1][6][5].
літературна премія «Благовіст-93» — за збірку новел «Самотня зірниця» (1994)[6].
Відгуки
Літературний критик Петро Сорока назвав Павла Федюка «майстром психологічної новели, яких сьогодні мало в українській літературі»[1].
А письменник Михайло Осадчий зазначив, що «в естетичному відтворенні закутої душі Павло Федюк майстер першої руки — рівного йому не бачу в сучасній українській прозі»[3].
Івано-франківський літературознавець Євген Баран присвятив Павлові Федюку есей «Павло», який розмістив у власній книжці «У полоні стереотипів» (2009)[12].
↑ абЛітературний Львів / І. В. Якубовська // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016.
↑ абвгдЗахлюпана, Н.. Діалектизми у новелах Павла Федюка // Вісник Львівського університету. Серія філол. — 2009. — Вип. 46. — С. — 105—113.
↑Федюк, П. Нічна зозуля. — Київ : Рад. письменник, 1988.
↑Федюк, П. Гуцульська мадонна у весільній сорочці [Текст] : новели (На здобуття Державної премії) / П. В. Федюк. — Л. : Тріада плюс, 2006. — 228 с. — ISBN 966-7339-00-9.