Рябий Василь Михайлович

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	45 років творчої діяльності відзначив поет Василь Рябий на YouTube // ПП Телекомпанія НТК. — 2017. — 25 травня.
	Коломийський поет Василь Рябий святкує ювілей на YouTube // ПП Телекомпанія НТК. — 2014. — 12 грудня.
	40-річчя творчої діяльності відзначив Василь Рябий на YouTube // ПП Телекомпанія НТК. — 2012. — 22 листопада.
	Поет Василь Рябий відзначив 45-річчя творчої діяльності на YouTube // ТРК РАІ. — 2017. — 25 травня.
	Коломиянин Василь Рябий нагороджений Народною Шевченківською премією на YouTube // ПП Телекомпанія НТК. — 2020. — 10 листопада.

Василь Рябий
Василь Рябий
Василь Михайлович Рябий
Народився	7 грудня 1954 (70 років); Корнич, Коломийський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УРСР → Україна
Діяльність	1972 — т. ч.
Alma mater	Львівський університет
Членство	Національна спілка журналістів України, Національна спілка письменників України і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Нагороди	Народна Шевченківська премія (Залізний Мамай) Літературна премія «Благовіст» Літературна премія імені Павла Тичини Премія імені Василя Стефаника
	; ; ;

Василь Михайлович Рябий (нар. 7 грудня 1954, с. Корнич, нині Івано-Франківська область) — український поет, письменник. Член Національних спілок журналістів (1983) та письменників (1992) України^[1], Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, літературного гурту поетів-паліндромістів «Геракліт»^[2].

Життєпис

Василь Рябий народився 7 грудня 1954 року в селі Корничі, нині Корницької громади Коломийського району Івано-Франківської области України^[2].

Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1981)^[1]. Працював відповідальним секретарем низки газет та редактором видавництв «Світ», «Вік» у м. Коломиї^[2]. Перший вірш Василя Рябого був надрукований 1972 року в обласній газеті «Прикарпатська правда»^[3].

Василь Рябий є автором збірок віршів, есеїв, перекладів та публіцистичних матеріалів. Кілька книг оформив авторською графікою. Його твори перекладені румунською, iталiйською, французькою, англiйською мовами^[2]^[4]^[5].

Був засновником коломийського літературного товариства «Плин»^[1].

Доробок

Збірки віршів^[2]:

«Грань» (1990)^[6],
«Ворожіння на цвяхах» (1992)^[7],
«Елегія для білого диму» (1992),
«Шукання двійника» (1992),
«Постріл горіха» (1994),
«Жасминовий камінь» (1995)^[8],
«Зіниця на крилі метелика» (1997),
«Портрети з протягу» (1998),
«Світлофор і мухомор. Куля з Ліверпуля. Омелюх і Капелюх. Три альбомчики Ромчика Бомчика» (1998),
«Вага агаВ» (1999)^[6],
«Ловіння снів» (2001),
«Двері луни» (2002),
«Поезії» (2004),
«Варта траВ» (2004)^[6],
«ЖалоколаЖ» (2006)^[6],
«Віно коконіВ» (2008),
«Жар і міраж» (2009)^[4]^[9],
«Чубата вощина» (2009)^[10],
«СологолоС» (2013, номінована на Шевченківську премію)^[6]^[11],
«Біла космея» (2014)^[12],
«Спалах світлотіні» (2019),
«Ярозоря» (2020, редактор Василь Герасим'юк)^[13].

Вірші з альбомами графічних композицій^[2]:

«Ловіння снів» (2001),
«Ключі».

Повісті^[2]:

«Гойдається сміх на павутинні»,
«Гримаса авгура».

Нагороди

Народна Шевченківська премія (2020) — за книгу «СологолоС. Сто вінків сонетів»^[14]^[15],
літературна премія «Благовіст» (1997)^[2],
літературна премія «Крилата підкова»^[4],
Міжнародна літературна премія «Карпатська корона» (Україна-Румунія, 2003)^[2],
премія журналу «Дзвін»^[2],
літературна премія імені Павла Тичини (2005) — за книгу поезії «Варта трав»^[4],
премія імені Василя Стефаника (2010) — за книгу «Віно коконіВ»^[16],
премія імені Леся Гринюка (2023)^[17],
медаль «За заслуги перед Коломийщиною»^[18],
грамота НСПУ та медаль (2017)^[19].

Відгуки

Лавреат Шевченківської премії Тарас Мельничук свого часу писав, що Василь Рябий має характерний ключ, яким він відчиняє двері в світ гармонії думки й почуття^[4].

Поетеса, лавреат Шевченківської премії Ірина Жиленко зауважила, що в його поезії присутнє своє, особистісне, а також свій стиль та голос, система цінностей i поетичних прийомів^[5].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Лауреати літературних премій. Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Франка.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Василь Рябий — лавреат обласної премії ім. В. Стефаника 2010 року за книгу «Віно коконіВ». Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Франка.
↑ 45 років творчої діяльності відзначив поет Василь Рябий (відео). НТК. 25 травня 2017.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Оксана Ясінська (12 грудня 2011). Поетичний Всесвіт Василя Рябого. Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
↑ ^а ^б Пилип'юк, О. Біографія Василя Рябого // Дивослово. — 2012. — № 7. — С. 61.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Євген Баран (7 жовтня 2022). Поетичний Чин Василя Рябого. Хвиля Десни.
↑ Рябий, Василь Михайлович. Ворожіння на цвяхах [Текст] / В. М. Рябий. - Коломия : [б.в.], 1992. — 55 с. — (Поетична бібліотека «Агро»).
↑ Рябий, Василь Михайлович. Жасминовий камінь [Текст] : поезії / В. М. Рябий. — К. : Світовид, 1995. — 80 с.
↑ Рябий, В. М. Жар і міраж [Текст] : лірика / Василь Рябий. — Івано-Франківськ : [б. в.], 2009. — 189, [2] с.
↑ Чубата вощина [Текст] : римованки для дітей / Василь Рябий ; худож.: Емілія Бережницька. — Івано-Франківськ : [б. в.], 2009. — 47 с.
↑ Стали відомі претенденти на Шевченківську премію з літератури. Gazeta.ua. 1 листопада 2017.
↑ Рябий, Василь Михайлович. Біла космея [Текст] : поезії / Василь Рябий. — Київ : Євшан-зілля, 2014. — 111 с. — ISBN 978-966-2152-33-3.
↑ ЯРОЗОРЯ : з триптиху сонетів у вінках / Василь Рябий ; [редактор Василь Герасим'юк]. — Косів : Писаний Камінь, 2020.
↑ Відомий поет з Коломийщини став лауреатом Народної Шевченківської премії. Правда. 21 травня 2020.
↑ Поет з Коломийщини отримав Народну премію ім. Т.Шевченка. Бріз. 10 листопада 2020.
↑ Премію імені Василя Стефаника отримали Василь Рябий і Марія Ткачівська. Буквоїд. 17 травня 2010.
↑ У Воскресінцях відзначили 140-й ювілей Леся Гринюка. Інформатор. 25 березня 2023.
↑ Відомого поета Василя Рябого нагороджено почесною відзнакою Коломийського району — медаллю «За заслуги перед Коломийщиною». Дзеркало медіа.
↑ Андрій Малащук (24 травня 2017). Сонетний рекордсмен і ловець вітру Василь Рябий. Дзеркало медіа.

Джерела

Космічний віршосвіт / ред.-упоряд. В. П. Глаголюк. — Коломия : Просвіта, 2009. — 36 с.
Василь Рябий: грані літературної діяльності : рек. бібліогр. покажч. / Коломий. міськрайонне Т-во «Просвіта» ім. Т. Шевченка ; упоряд. В. С. Тороватова. — Коломия : Вік, 2012. — 80 с.
Василь Рябий: грані журналістської діяльності [Текст] : рекомендац. бібліогр. покажч. / [уклад. В. С. Тороватова ; ред., відп. за вип. В. П. Глаголюк]. — Коломия, 2014.
Сорока, П Метафора мене знала раніше, аніж я її // Дзвін. — 2009. — Вип. 11/12. — С. 147—149; Золота Пектораль. — 2009. — Вип. № 3/4. — С. 52—53.
Базилевський, В. Поетичні ігри — це серйозно // Літературна Україна. — 2016. — № 50 (29 грудня). — С. 8–9.
Клічак, В. Чи не з кожним сонетом я шептався на сповідальній хвилі… // Українська літературна газета. — 2017. — 5 верес. (№ 15).
Тороватова, В. І народжується різномов'я поезії... // Дзвін. — 2019. — № 1. — С. 212–220.
Євген Баран (2 січня 2024). Яскраві відтінки Василя Рябого. Хвиля Десни.