Фок-щогла

Фок-щ́огла — перша від носа щогла на суднах з двома чи більше щоглами. Якщо на судні тільки дві щогли, при цьому передня розташована майже посередині судна, то її називають грот-щоглою^[1].

Фок-щогла складається з (від низу до верху) нижньої фок-щогли, фор-стеньги і фор-брам-стеньги. Вище може розташовуватися флагшток^[1]. Такелаж, розташований на фок-щоглі, несе префікс «фок-», якщо розташований у нижній частині корабля, нижче від стеньги, і «фор-» (від нід. voor — «перед», «спереду»), якщо вище^[2]. Частина корабля від форштевня до фок-щогли називається баком.

Нижнє вітрило на фок-щоглі називається просто фок.

Історія

Найраніший засвідчений вжиток фока з фок-щоглою належить до середини VII століття до н. е.: на датованій цим періодом етруській піксиді з Цере присутнє зображення морської битви двох кораблів, один з яких має розпущене переднє вітрило^[3]. Двощоглове торгове судно із злегка нахиленою передньою щоглою зображене на етруському похованні 475—450 рр. до н. е.^[4] Переднє вітрило (дав.-гр. ᾰ̓ρτέμων, «артемон») зображене на одному з коринфських кратерів, датованому вже кінцем VI ст. до н. е., але на інших зображеннях великих давньогрецьких кораблів VIII—V століть фок-щогла відсутня^[5]. На римських кораблях використовування носової щогли було звичайним^[6], вона розташовувалася похило, що робило її більш схожою на бушприт з бліндом^[5]. Існування фок-щогл підтверджується знахідками решток кораблів, де гнізда щогл розташовані надто близько до носа, щоб бути гніздами грот-щогли^[7]. Вітрило артемон, разом з гротом і марселем, стало стандартним вітрильним озброєнням морських суден у Римській імперії, на великих вантажних суднах до них додавалася ще й бізань^[8]. Протягом доби Античності і фок, і бізань залишалися другорядними вітрилами з погляду їхнього розміру, але були досить великими, щоб нести рухомий такелаж^[8]. У пізній Античності фок-щогла майже втратила свій нахил, стала встановлюватися вертикально на деяких типах кораблів^[8].

На галерах фок-щогла розташовувалася збоку від діаметральної площини: для забезпечення відкоту гармати головного калібру в носовій надбудові.

Примітки

↑ ^а ^б Мачты парусного судна (рос.)
↑ Владислав Крапивин. «Фрегат „Звенящий“. Роман-справочник» (рос.)
↑ Turfa, J. MacIntosh; Steinmayer, A. G. (1999): «The Earliest Foresail, on Another Etruscan Vase», The International Journal of Nautical Archaeology, Vol. 28, No. 3, pp. 292–296 (295) (англ.)
↑ Casson, Lionel (1963): «The Earliest Two-masted Ship», Archaeology, Vol. 16, No. 2, pp. 108–111 (111) (англ.)
↑ ^а ^б Casson, Lionel (1980): «Two-masted Greek ships», The International Journal of Nautical Archaeology, Vol. 9, No. 1, pp. 68–69 (69) (англ.)
↑ Casson, Lionel (1963): «The Earliest Two-masted Ship», Archaeology, Vol. 16, No. 2, pp. 108–111 (109) (англ.)
↑ Beltrame, Carlo (1996): «Archaeological Evidence of the Foremast on Ancient Sailing Ships», The International Journal of Nautical Archaeology, Vol. 25, No. 2, pp. 135–139 (135) (англ.)
↑ ^а ^б ^в Casson, Lionel (1995): «Ships and Seamanship in the Ancient World», Johns Hopkins University Press, ISBN 978-0-8018-5130-8, pp. 239–243 (англ.)

Література

Beltrame, Carlo (1996): «Archaeological Evidence of the Foremast on Ancient Sailing Ships», in: The International Journal of Nautical Archaeology, Bd. 25, Nr. 2, S. 135–139 (англ.)
Паруса // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Фока, Фок // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)