Францішек Міхал Пражмовський

Францішек Міхал Пражмовський
Єпископ Луцький
1696 — 1701
Народився	17 століття або 1646  Пражмув, Ґміна Пражмув, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер	1701 або 3 вересня 1701(1701-09-03)  Янів Підляський, Республіка Польща
Похований	Holy Trinity church in Janów Podlaskid
Відомий як	католицький священник, католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ
Країна	Річ Посполита
Професія	священник
Релігія	католицтво

Францішек Міхал Пражмовський (герб Беліна; нар. в Пражмуві — 3 вересня 1701, Янів Підляський) — єпископ РКЦ, абат Бенедиктинського монастиря в Сецехуві, Секретар великий коронний (з 1669), королівський секретар, гнієстський пробст Гнезно, Краківський канонік^[1], президент Центрального коронного трибуналу^[1] у 1668, 1669, 1676, 1679, 1681, 1685, 1690, 1696^[2], дипломат.

Син Анджея, каштеляна Варшави. Брат Примаса Миколая Пражмовського, воєводи Плоцького Самуеля Єжи Пражмовського.

Закінчивши філію Краківської академії в Єдлінську, Пражмовський вивчав теологію у Відні, а потім поїхав на навчання до Риму.

Після повернення, під час «шведського потопу», завдяки підтримці свого брата Миколая, Пражмовський став королівський секретарем у Сілезії.

Служив каноніком Кракова.

У травні 1656 супроводжував свого брата в дипломатичній місії до трансільванського князя Ракоці Дєрдя ІІ. У 1658 — схоластик Плоцький.

28 травня 1662 — висвячений на священника.

У 1667 Пражмовський вирушив у якості посла до імператора Леопольда I Габсбурзького та деяких німецьких князів у зв'язку з турецько-татарською загрозою.

20 березня 1668 брат Пражмовського призначив його абатом в Сецехуві, а потім настоятелем колегіального костелу Св. Міхала у Вавелі.

18 січня 1669 вирушив у складі місії до Відня, Регенсбурга, Баварії та Зальцбурга з проханням про допомогу у війні проти Туреччини та Кримського ханства.

У травні 1669 Пражмовський був призначений курфюрстом Міхала Корибута Вишневецького на Черській землі^[3].

У 1674 під час виборів Пражмовський виступав за обрання королем Яна III Собеського. Брав участь у коронаційному сеймі 1676 року.

5 липня 1697 підписав у Варшаві оголошення про підтримку вільних виборів, де закликав шляхту до конгресу на захист порушених прав Речі Посполитої^[4].

У 1691, коли Андрій Хризостом Залуський став єпископом Плоцьким, Пражмовський спочатку мав взяти на себе Київську єпархію, але цього не сталося.

У 1691 Пражмовський був призначений єпископом Луцьким; отримав папську комісію до 24 вересня 1696, вступивши на посаду 1697 року.

Пішов у відставку з гнезненського пресвітерію, однак утримував протягом 5 років абатство у Сецехуві і Краків.

Помер у Яневі над Бугом, постійній резиденції Луцьких єпископів, і був похований у тамтешній колегіальній церкві.^[5]