Миколай Пражмовський
Микола́й Пражмо́вський (пол. Mikołaj Prażmowski; 1617 — 15 квітня 1673) — державний діяч Речі Посполитої, єпископ Римо-Католицької Церкви. Гнезненський архієпископ, примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського (11 жовтня 1666—1673)[1]. Інтеррекс (1668—1669). Представник шляхетського роду Пражмовських гербу Беліна. Син Андрія Пражмовського. Великий канцлер коронний (1658—1666), сенатор. Великий підканцлер коронний (1658), великий референдар коронний (1652—1658). Єпископ луцький (1 грудня 1659–1664) і вармійський князь-єпископ (13 листопада 1664—1666)[1]. Сподвижник польського короля Яна II Казимира, представник профранцузької партії. 1660 року сприяв укладанню Олівського миру, що закінчив Північну війну. Після смерті короля був противником його наступника Михайла Вишневецького[2]. Помер в Уяздуві, Польща. Помер 15 квітня 1673 року в Уяздуві та був похований у кафедральній базиліці Ловіча. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia