Фрідріх V Пфальцький

Фрідріх V Пфальцький
нім. Friedrich V. von der Pfalz
Народився	26 серпня 1596(1596-08-26)[4][3]  Deinschwangd, Курпфальц[5]
Помер	29 листопада 1632(1632-11-29)[1][2][…] (36 років)  Майнц, Майнцьке архієпископство, Священна Римська імперія[6]  ·чума
Поховання	невідомо
Країна	Курпфальц
Діяльність	аристократ, політик, воєначальник, Курфюрст
Галузь	Державне управління[d][4], політика[4] і військова справа[4]
Знання мов	німецька[4] і латина[4]
Титул	пфальцграф
Посада	Count Palatine of the Rhined і Король Богемії (титул)
Конфесія	протестантизм
Рід	Віттельсбахи
Батько	Фрідріх IV (курфюрст Пфальцу)[7][5]
Мати	Луїза Юліана Оранська[7]
Родичі	Георг-Вільгельм, Луїза Генрієтта Оранська, Фредерік Гендрік Оранський, Георг II і Софія Доротея Ганноверська
Брати, сестри	Louis Philip, Count Palatine of Simmern-Kaiserslauternd, Єлизавета-Шарлотта Пфальцька і Луїза Юліана Пфальцькаd
У шлюбі з	Єлизавета Стюарт[7][5]
Діти	Henry Frederick, Hereditary Prince of the Palatinated[5], Карл I Людвіг (курфюрст Пфальцу)[7][5], Elisabeth of the Palatinated, Рупрехт Пфальцький[7][5], Maurice of the Palatinated[8][5], Луїза Голландіна Пфальцька, Edward, Count Palatine of Simmernd[5], Henriette Marie of the Palatinated[5], Софія Ганноверська[7], Philip Frederick of the Palatinated[8][5], Gustavus Adolphus of the Palatinated, Charlotte of the Palatinated і Ludwig von der Pfalzd[8]
Нагороди
Сайт	deutsche-biographie.de/gnd118693522.html#ndbcontent
Медіафайли у Вікісховищі

Фрідріх V (16 серпня 1596 — 29 листопада 1632) — курфюрст Пфальцу і король Богемії.

Син і спадкоємець Фрідріха IV, курфюрста Пфальцького та Луїзи Юліани Оранської. Луїза Юліана була дочкою Вільгельма Оранського і Шарлоти Монпансьє де Бурбон.

Фрідріх V успадкував курфюрство Пфальц у 1610. Проте до 1612 року фактична влада належала регентові Йоганну II, пфальцграфу Цвайбрюкену, що оженився на сестрі молодого Фрідріха V — Луїзі Юліані. Фрідріх навчався у Седанській академії герцогів Бульйонських. Фрідріх V був набагато освіченішим і працьовитішим, ніж його батько, але мав певну пристрасть до придворної пишності та особистої пихатості. 24 лютого 1613 року у Лондоні у королівській каплиці палацу Вайтгола відбулося його весілля з Єлизаветою, донькою англо-шотландського короля Якова I.

1618 року почалося чеське повстання проти імператора Фердинанда II, яке переросло в Тридцятилітню війну. Спочатку пфальцграф разом з савойським герцогом Карлом Еммануїлом I обійцяли допомогу на чолі із Ернстом фон Мансфельдом. Для отримання більш широкої підтримки Фрідріх V як директор скликав у Ротенбурзі збори Євангелічної унії, але серед її учасників не здобув підтримки своїм діям, насамперед провалилася ідея створення єдиної протестанської армії. Повстанці у серпні 1619 року запропонували Фрідріху корону Чехії, як лідеру Євангельської унії, заснованої його батьком для захисту протестантизму в Священній Римській імперії.

Під впливом своєї дружини Фрідріх V прийняв пропозицію й був коронований на короля Богемії в Соборі св. Віта в Празі 4 листопада 1619 р. Його визнали королем лише німецькі протестанські монархи та Республіка Сполучених провінції. Разом з тим жодна країна не виявила наміру надати допомогу військами чи грошима. 3 липня 1620 було підписано Ульмський мир, за яким Євангелічна унія оголосила нейтралітет. Водночас зростали проблеми вс ередині Богемії, де чеські лютерани вступили у конфлікт з почтом курфюрства, який складався з кальвіністів.

Проте програв у битві на Білій Горі 8 листопада 1620 року. Під час спішної втечі з Праги Фрідріх V з дружиною ледве не забули свого сина Рупрехта, якого слуги кинули в останню карету. Після цього імперські війська вдерлися до Пфальцу. Імперським едиктом він був позбавлений володінь і титулів.

Спочатку з родиною перебрався до Бранденбургу, а 1621 року переїздить спочатку до Мюнстера, а потім Гааги, де мав гарний прийом з боку Морица Оранського, фактичного правителя Республіки Сполучених провінцій. Тут довідався про поразки його союзників — Баден-Дурлаху і Вюртембергу. Деякий час мешкав з родиною у Гаазі, потім з дружиною перебрався до Лейдена, а дітей відправив до Берліну.

У лютому 1631 року зустрівся у Франкфурті-на-Майні зі шведскьим королем Густавом II Адольфом, де вимушен був погодитися на пропозицію останнього звільнити в Пфальц в обміну на визнання Фрідріхом V зверхності Швеції. Взимку 1632 року із загіном приєднався до шведської армії, яка зайняла Нижній Пфальц. Але у листопаді того ж року помер у Майнці від наслідків сильної лихоманки.

Дружина — Єлизавета Стюарт, дочка Якова I Англійського, і Анни Данської

Діти:

• Генріх Фрідріх(інші мови) (1614—1629) — старший син і наступник престолу, потонув у річці Гарлеммермер у Нідерландах.
• Карл I Людвіг (1610—1680) — курфюрст Пфальцький, за умовами Вестфальського миру в 1648 відновив титул курфюрста.
• Руперт Пфальцький (1619—1682) — учасник громадянської війни в Англії.
• Моріц Шиммерн (1620—1652).
• Софія Ганноверська (1630—1714) — дружина Ернста Августа герцога Брауншвейг-Люнебургзького, мати Георга I короля Великої Британії.

• Фридрих V, курфюрст пфальцский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Бібліографія. Friedrich V. // Німецька національна бібліотека
• Роботи про Фрідріх V Пфальцький // Цифрова бібліотека Німеччини
• Власні твори та література про: Фрідріх V Пфальцький // Покажчик стародруків, які з'явилися в німецькомовному просторі у XVII столітті

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Friedrich V von der Pfalz

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.