Хмелевський Юрій Володимирович
Юрій Володимирович Хмелевський (8 квітня 1930, Київ — 9 вересня 2014, Київ) — український науковець-біохімік, педагог. Доктор медичних наук (1967), професор (1970). Розробник вітамінних препаратів проти серцево-судинних захворювань, гіпоксії та променевої хвороби, дослідник обміну вітаміну B1, коензимів, активності ензимів у різних тканинах при гіпоксії, інфаркті міокарда і променевій хворобі. Понад 60 років займав різні посади в Київському медичному інституті (з 1990-х років — в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця) — від професора до декана 2-го лікувального факультету. Автор понад 200 наукових робіт[1]. ЖиттєписНародився 8 квітня 1930-го року у Києві. Середню школу закінчив екстерном. У 1952-му році з відзнакою закінчив Київський медичний інститут (КМІ), після чого одразу вступив до аспірантури кафедри біохімії, де працював під керівництвом професорів Сергія Винокурова та Євгена Шамрая. У 1957-му році здобув науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Переход витамина B1 через плаценту к внутриутробному плоду и с молоком матери новорожденному». Під час виконання роботи вперше використав мічений радіоактивною сіркою вітамін B1[2]. В інституті спочатку обіймав посаду асистента кафедри біохімії. Досліджував обмін вітаміну B1, навчався у професора Ростислава Чаговця. У 1967-му році здобув науковий ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Обмен тиамина и активность тиаминовых ферментов в организме при некоторых гипоксических состояниях». Відтоді ж — вчений секретар КМІ. У 1970-му році був затверджений у вченому званні професора. Відтоді ж — заступник голови Вченої медичної ради та начальник відділу планування науково-дослідних робіт Міністерства охорони здоров'я УРСР (МОЗ УРСР). З 1974-го року — вчений секретар Вченої медичної Ради КМІ. У 1976-му році обійняв посаду голови Республіканської проблемної комісії МОЗ УРСР «Біологічна та медична хімія». Відтоді ж — завідувач кафедри біоорганічної та біологічної хімії КМІ. Під керівництвом Юрія Хмелевського активно працювала науково-дослідна лабораторія «Вітамінологія», де були проведені фундаментальні дослідження з вивчення обміну коензимів, активності ензимів у різних тканинах за гіпоксії, при інфаркті міокарда і променевій хворобі. Науковцями кафедри на чолі з Юрієм Хмелевським були розроблені вітамінні препарати проти серцево-судинних захворювань, гіпоксії та променевої хвороби[3]. У 1985-му році, разом з колегами, був нагороджений премією АН УРСР імені О. В. Палладіна за створення монографії «Ферментативные процессы и их коррекция при экстремальных состояниях». З 1985-го по 1988-й рік — декан 2-го лікувального факультету КМІ. У 1997-му році залишив посади голови комісії «Біологічна та медична хімія» та завідувача кафедри біоорганічної та біологічної хімії. До останніх місяців життя викладав в університеті. Автор понад 200 наукових робіт. Науковий керівник близько 15-ти докторів та кандидатів наук. Член правління Українського біохімічного товариства, член редакційної колегії «Українського біохімічного журналу». Редактор газети КМІ «Медичні кадри».  Член спеціалізованих вчених рад із присудження наукових ступенів в Інституті біохімії імені О. В. Палладіна НАН України та Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. Заступник голови апробаційної комісії медичного університету з теоретичних дисциплін[4]. Помер на 85-му році життя 9 вересня 2014-го року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі. РодинаБатько — акушер-гінеколог, доктор медичних наук Володимир Хмелевський (1900—1959). Дружина — Валерія Хмелевська (Фрумкіна). Тесть — психіатр, доктор медичних наук Яків Фрумкін (1902—1978). Син — оториноларинголог Володимир Хмелевський (1957—2013). Науковий доробок (частковий)
Нагороди
Примітки |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
