Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії, Станиславівська Колеґіата — найдавніший храм Івано-Франківська. Спочатку на його місці був зведений дерев'яний римо-католицький парафіяльний костел Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і святих Андрія і Станіслава (існував у 1662 р. на час надання місту маґдебурзького права)
14 червня 1669 р. засновник міста Анджей Потоцький добився піднесення дерев'яного костелу до рангу колеґіати.
Із 1672 по 1703 рік тривало будівництво мурованого костелу під керівництвом французьких архітекторів Франсуа Корассіні та Кароля Бенуа. Храм виконаний у формі тринефної базиліки з трансептом у стилі бароко з елементами ренесансу. Фасад був прикрашений дорійськими і коринфськими колонами, вивершений бордовим фронтоном, увінчаний трьома вежами. Головний вівтар і два бічні св. Йосипа і св. Вінцента були різьблені з мармуру. В останньому зберігались реліквії цього святого, які Станіслав Потоцький у 1680 р. отримав у Римі від Папи Інокентія XI. На бічних внутрішніх стінах знаходився герб Потоцьких.
Можливо, спільно із Конрадом Кутшенрайтером автором більшости скульптур із станиславівської колеґіати був Томас Гуттер.
В 1751 році в костелі поховали великого коронного гетьмана Юзефа Потоцького (молодшого сина засновника Станиславова Анджея Потоцького), власника міста після смерти батька. Колеґіата стала сімейною усипальницею Потоцьких.
На прохання тодішнього пастора Красовського у 1877 р. виконав новий розпис костелу Еразм-Рудольф Фабіянський. Проте вже у 1882 році через пожежу згорів дах костелу, головна вежа і свіжо розписане склепіння. 1892 року відбувся капітальний ремонт храму і усе було відреставровано.
З тих часів при костелі працювала музична школа, де вчили церковному співу. Колись на хорах над головним входом колись був орган, який вперше зазвучав у 1900 році. Але орган був втрачений у післявоєнний час.
Повернутий вірним костел Христа Царя (відомий як костел “на гірці”) збудували у 1932 році. Його використовували за радянських часів як склад. Храм освятили 24.06.1989 р., а потім відремонтували. У цьому костелі на кошти громадян Польщі споруджено каплицю Пам’яті, присвячену жертвам гітлерівців - страченій у 1941р. польській інтелігенції. Тут також є привезена з Польщі копія образу Матері Божої Ченстоховської. 10 грудня 2000 р. архієпископ Мар’ян Яворський освятив відремонтований костельний орган, який 7 років тому привезли з Нідерландів. Нині до івано-франківської парафії належить також Лисець. В червні 2013 на сайті костелу Христа Царя[1] стала доступна [2]історія відновлення костелу польською мовою.
Костел Пресвятої Трійці та монастир
У 1690 році до Станиславова із Варшави прибули отці-тринітарії. 1691 року споруджено дерев'яні костел Пресвятої Трійці та монастир, які 1732 року замінили мурованими. Після ліквідації у 1787 році монастиря у костелі створено одну з чотирьох станиславівських локальних капеланій. 1868 року будівлі колишнього тринітарського комплексу постраждали від пожежі.
Єзуїтський костел
Костел єзуїтів
Наприкінці другого десятиліття XVIII століття у Станиславові осіли отці-єзуїти. 1720 року на площі (на місці згорілої під час нападу турків церкви) ректор єзуїтської колегії, яка замінила колишню колегіатську школу, о. Томаш Зеленський розпочав будівництво єзуїтського костелу, а 1729 року святиня вже працювала. Проте споруда мала поганий фундамент, у мурах з'явились тріщини, і 1752 року храм розібрали. Через рік розпочали будувати новий костел у стилі, характерному для австро-баварської архітектурної школи (шатровидні завершення веж запозичені з гуцульської дерев'яної архітектури[джерело?]) за проєктом архітекторів С. Потоцького і Г. Дальке. Спорудження тривало до 1763 року. У 40-х роках перебудували також будівлю колегії, яка прилягала до костелу. Під час облоги міста російською армією у 1764 році була знищена вежа храму. Австрійська влада у 1773 році скасувала монастир отців-єзуїтів, а костел закрила (будинок колегії передали для потреб військової та цивільної влад, зокрема тут відкрили гімназію, у якій навчались польський поет Ф. Карпінський, українські письменники і громадські діячі І. Вагилевич, А. Могильницький, В. Навроцький та вірменський історик С. Баронч). У 40-х роках XIX ст. храм віддали під греко-католицьку парафіяльну церкву. Із встановленням греко-католицького єпископства церква стала Свято-Воскресінським кафедральним собором [13, 14, 15, 16, 17]. Ікони та настінний розпис виконали відомі українські художники А. Манастирський і М. Сосенко. У XIX ст. єзуїти повернулись до Станиславова і спорудили монастир і костел св. Станіслава Костки.
Храм «Ave Maria»
Однонавний гімназійний костел «Ave Maria» збудували у 1903—1905 роках. У головному вівтарі перебував «образ» Матері Божої Неустанної Допомоги, який освятив Папа Пій X. Сьогодні ця ікона [21] розміщена в костелі Небовзяття Пресвятої Діви Марії у Поляниці-Здрую в Польщі. У цьому ж костелі є ще інший образ з Івано-Франківська — Страждаючого Христа. Нині в колишньому костелі «Ave Maria» діє протестантський Дім молитви [18, 19, 20].
Знаходиться на 4-му поверсі у відділенні терапії Центральної міської клінічної лікарні. Відправляється Божественна Літургія щопонеділка і щоп'ятниці о 17.00. Вдень каплиця є відкрита для всіх. Настоятель о. Орест Путько.
Настоятель митрополитІвано-Франківський і ГалицькийІоасаф (Василиків), клірики: митр. прот. Іван Телятинський, митр. прот. Тарас Дмитрук, митр. прот. Василь Гнип, прот. Петро Гава, митр. прот. Роман Василиків протодиякон Петро Стецюк, протодиякон Михайло Мельник. Пам'ятка архітектури № 44-іф/1
Настоятель митрополитГалицькийАндрій (Абрамчук) клірики: митр. прот. Богдан Романюк, митр. прот. Іван Стефанків, митр. прот. Василь Демяник, митр. прот. Микола Белей, прот. Василь Олевич, прот. Роман Кривокульський, протодиякон Іван Чорнокниш. Пам'ятка архітектури національного значення № 231
Настоятель митрофорнийпротоієрей Юрій Гречанюк, клірики: прот. Роман Валявський, прот. Іван Бегметюк, прот. Іван Мизюк, протодиякон Роман Лесюк освячена 25/07/2021