Храми в Мелітополі діють з 1816 року. До революції в місті було побудовано багато православних храмів та юдейських синагог, але всі вони були закриті в перші десятиліття радянської влади.
Перші православні храми в місті з'явилися ще коли Мелітополь був селом Новоолександрівка. У 1816 році в селищі відкрився дерев'яний молитовний будинок, освячений на честь святого Олександра Невського. У 1830 році була побудована кам'яна церква з дерев'яним куполом. У 1861 головний храм Мелітополя став собором і був освячений на честь Олександра Невського. У 1899 році було побудовано нову будівлю собору.
У дореволюційний період також діяла домова церква в будівлі училища. У 1875 році вона була освячена в ім'я святих Кирила і Мефодія. Прихід церкви складався з учнів і службовців в училища.[1]
У 1883 році Будівельного відділення Таврійського губернського правління затвердило проєкт будівництва Вірмено-Григоріанської церкви (нині Олександро-Невський собор) на 200 чоловік «у дворі нині наявного в м Мелітополі вірменського молитовного будинку, на місці належить того будинку». У тому ж році цей проєкт був затверджений міністром внутрішніх справ.
У 1913 році в саду Салпацкого на Бульварної вулиці (нині — територія агробіологічного комплексу педуніверситету) було закладено подвір'я Інкерманського монастиря, а сам монастир планувалося побудувати на землі селян села Кізіяр «на високому кряжі по дорозі в Семенівка». У 1914 році будівельне відділення Таврійського губернського правління схвалив проєкт молитовного будинку в селищі Круча, названого на честь Московського митрополита Алексія. Корисна площа за проєктом становила 88,5 кв. м. Молитовний будинок був розрахований на 352 людини.
З другої половини XIX століття в Мелітополі проживала численна єврейська громада (20,3 % населення в 1910 році). У 1857 в місті відкрилася синагога, в 1862 — кам'яна синагога і кам'яна кенаса, в 1896 — талмуд-тора. У 1910 в Мелітополі діяло 20 синагог.
Боротьба з релігією в перші десятиліття радянської влади
Олександро-Невський собор був зруйнований в середині 1930-х років. Тепер на його фундаменті побудований критий павільйон Центрального ринку[2].
Мелітопольська синагога була закрита у 1930 році. У її будівлі містився спортивний зал, а потім різні установи[3].
Німецька окупаційна влада не заперечувала проти відкриття храмів у Мелітополі, і до кінця окупації у місті налічувалося 6 православних храмів. На початку 1960-х років з них залишився тільки Олександро-Невський собор, інші 5 були закриті.
Церква відкрилася під час німецької окупації у 1941 році. У 1958 році будівля церкви була визнана аварійною, громаді не було дозволено її ремонтувати, і церкву було закрито. Священиком у церкві служив протоієрей Феодосій Станкевич (пом. 1950), канонізований 13 жовтня 2012 року в числі священномучеників Запорізьких[5].
Церква відкрилася під час німецької окупації, 1941 року, в орендованому будинку. З 1960 року проводити богослужіння в будівлі було заборонено. Громада спробувала орендувати іншу будівлю, але мешканці сусідніх будинків виступили проти цього з колективною заявою, і громаду було розформовано.
Церква Андрія Критського діяла на Піщаному, принаймні з 1890-х років[6]. 1941 року, під час німецької окупації, церква відкрилася знову, але після війни була закрита.
Церква відкрилася під час німецької окупації у 1941 році. У 1961 році громада церкви була приєднана до громади Олександро-Невського собору, а будівля церкви переобладнана для потреб міськкомунгоспу.
Будівництво храму розпочалося у 2002 році. До 2006 року було закінчено будівництво нижнього ярусу, де розташувався храм Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Будівництво верхнього ярусу — власне храму Георгія Побідоносця — розпочалося у 2008 році і завершилося 8 червня 2012 року зведенням хреста на куполі храму.
Храм на честь ікони Божої Матері «Пом'якшення злих сердець»[17]
Трипрестольний храм. Збудований у 2002—2005 роках навколо старого храму, де під час будівництва тривали богослужіння. Центральний престол храму освячений на честь ікони Божої Матері «Призри на смиренність», північний — на честь Усікнення глави Іоанна Предтечі, південний — на честь святого Сави Освяченого.
Хрестильний храм на честь Введення в Храм Пресвятої Богородиці[19]
Молитовний будинок на цьому місці було збудовано громадою євангельських християн у 1914 році. 1936 року будинок було відібрано, а 1991 року — знову повернуто громаді.
Християнська церква (у минулому «Нове покоління»)[26]
На початку XX століття у будівлі розташовувалась синагога Мелітопольського єврейського товариства. 1930 року синагога була закрита, тут розміщувався спортивний зал, потім — різні установи, після війни — Мелітопольська філія Державного архіву Запорізької області та, нарешті, цех Мелітопольського верстатобудівного заводу. 1994 року будівлю було передано міській єврейській громаді.
.jpg)
