431.06.10 — III Вселенський собор в Ефесі засудив єресь, зокрема й учення Константинопольського патріарха Несторія (основне положення «Марія — мати Христа, але не Богородиця»). Несторій знятий з поста патріарха.
439 — Евдокія усунула Пульхерію від управління державою.
441 — Опала Евдокії за зв'язки її з Павліаном. Страта Павліана. Повернення Пульхерії до управління країною.
442 — Ультиматум Аттіли Феодосію, який його не прийняв.
442–447 — Нашестя гунів на Візантію. Руйнування міст в Іллірії і Фракії, захоплення гунами великої території Візантії і приєднання їх до своєї території.
451 — У ХалкідоніУселенський собор засудив єресь монофізитів, які стверджували, що відбувається поглинання людського початку божественним при втіленні їх до Христа. На основі общин, що не прийняли Халкідону, виникнуть з часом Вірменська, Коптська, Ефіопська національні Церкви.
451 — Смерть колишнього патріарха Несторія у вигнанні у Верхньому Єгипті.
457 — Зведення на престол Лева I Макелла. За ним стояли полководці Аспар і Ардавурій (батько і син). Низьке походження Лева стало причиною того, що його, першим з візантійських царів, вінчає на царство патріарх, глава Православної Церкви.
460.10.20 — У Єрусалимі померла опальна імператриця Евдокія.
461.11.10 — У Римі помер папаЛев Великий. Саме його послання лягло в основу визначення Халкідонського собору про дві природи в Христі. Його твори, імовірно, відкривають шлях і до Великої схизми, і до догмату про папську непогрішність.
462 — Лев I наблизив ісаврійського полководця Тарасикодіссу Русумвладеста, якому дав ім'я Зенон. За нього він видав свою дочку. Невдала змова проти цього Аспара і Ардавурія. Страта Аспара і всіх його синів.
471 — Імператор Лев безжально розправляється в Константинополі з своїми колишніми друзями з германської військової еліти. За це він був названий Макеллою.
473 — Внук Лева I, син Зенона Лев II проголошений співправителем.
473.01.20 — У Палестині, у віддаленому монастирі помер Евфімій Великий — один із стовпів східного православного чернецтва.
475.01 — Василіск проголошений імператором. Його відміна рішення Халкідонського собору, зразу зробила його непопулярним.
475 — Василіск свариться з Веріною. Веріна вирішує допомогти Зенону повернутися на престол.
476.08 —Зенон повертається в Константинополь. Ув'язнення, а надалі вбивство Василіска з сем'єю. Також був вбитий і Армат, що допоміг Зінону вернутися на престол.
476 — Кінець Західної Імперії. КорольОдоакр, поваливши і відправивши у вигнання останнього римського імператора — малолітнього Ромула Августула, не вважав навіть потрібним залишити собі знаки імператорської гідності. Він посилає їх до Константинополя, сам задовольнившись лише титуломпатриція.
476 — Смерть у Палестині, в Йорданській пустелі преподобного Герасима Йорданського — знаменитого подвижника Православного Сходу
479 — Повстання Маркіана, далекого родича Зенона через інтриги Веріни. Арешт і вислання Маркіана
480 — Полководець Ілл (en; ru) порадив Зенону видалити Веріну з палацу. Веріна була вислана, але дружина Зенона одержала згоду на вбивство Ілла. Ілл уникнув смерті, одержав призначення на схід де звільнив Веріну. Організація на Сході заколоту Іллом і його другом Леонтієм. Смерть Веріни.
484 — Леонтій вступив в Антиохію. На боротьбу з ним виступив Іоанн Скіф
498 — Візантійський імператор Анастасій I визнав Теодоріха королем Італії і повернув йому імператорські інсигнії (знаки царської влади), відіслані до Константинополя в 478 році Одоакром
VI століття
Мозаїкова мапа в Мадабі (Йорданія) на долівці православної Георгієвської церкви, найдавніша карта Святої землі. Створена візантійськими майстрами у VIст.
511 — Початок релігійних воєн у Візантії. Пов'язані вони були з тим, що Анастасій був близький до монофізитів. Сварка Анастасія з патріархомМакедонієм
512 — Усунення Македонія від патріархії. Народні виступи. Анастасій заявив, що він готовий зняти з себе корону, але народ відмовився це прийняти
513 — Нові релігійні війни. Граф федератівВіталіан оголосив себе захисником православних, обложив Константинополь
514 — Анастасій прийняв вимоги повсталих. Віталіан відступив від Константинополя. Анастасій відрікся від своїх обіцянок і висунув армію проти Віталіана. Віталіан розбив армію і знову обложив Константинополь
515 — Нові обіцянки Анастасія і нові їх порушення. Анастасій розбив флот Віталіана
519.03.28 — У Великий Четвер в Константинополі представниками Східної Православної Церкви і легатами Папи Римського Гормізди (він був чистий римлянин, хоч і носив перське ім'я) підписано угоду з відміною і засудженням «Енотикона» і відновленням христології Халкідону (так звана «формула Гормізди»). Тим самим було покінчено з триваючою декілька десятиліть акакіаською схизмою. Примирення церков Константинополя і Риму після першого розколу
527.04.01 — Співправителем Юстина I став Юстиніан І (У Чистий Четвер)
527.08 — Смерть Юстина I. Початок правління Юстиніана I
529 — Початок гонінь на язичників і єретиків, окрім монофизитів, яким протегувала імператриця Феодора. Закриття Платонівської академії в Афінах
532.01.14 — 17 — Пожежі і погроми в Константинополі
532.01.17 — Висилка з палацу Юстиніаном Іпатія і Помпея, племінників Анастасія
532.01.18 — Вихід Юстиніана на іподром, його мова перед народом. Народ вигнав його і зажадав передачі влади Іпатію. Проголошення імператором Іпатія. Рада Юстиніана з наближеними. Придушення повстання «Нікі» военначальниками Велісарієм і Мундом. Убито близько 30 000 чоловік
532.01.19 — Страта Іпатія і Помпея і їх наближених
534 — Закінчення роботи над Кодексом Юстиніана. Заборона на законотворчу роботу. Заборона на критику діяльності юристів. Все це оголошувалося пререгативою імператора
534 — Хілбудій, візантійський военначальник, убитий в битві із слов'янами на Дунаї
536 — Початок солдатських заколотів в Африці під керівництвом Стоца. Велісарій вирушив на їх придушення. Король готів Теодат перериває переговори про мир.
536–548 — Війни по придушенню повстання Стоца в Африці
536.10 — Повернення Велісарія до Сицилії, продовження італійської війни
536.11 — Захоплення Неаполя. Смерть короля Теодота від рук змовників. Захоплення престолу готів Вітігасом
540 — Захоплення Равенни. Полонення короля готів Вітігаса. Пропозиція готів Велісарію стать їх королем. Відмова, але Юстиніан злякався і відкликав Велісарія в столицю і відправив воювати з персами
540 — Напад на Візантію гунів. Візантія веде одночасно три війни
541–545 — Готи у війні з візантійцями відвойовують значну частину Італії
543 — Епідемія «Юстиніанової» чуми в Європі, що пройшла середземномор'ям 18 разів за двісті років (541-749)[1].
545 — Повернення до Італії опального Велісарія, але ініціатива в руках готів
558 — Авари вперше з'явилися на берегах Дунаю. У січні — лютому посольство аварського кагана Бояна веде переговори в Константинополі. Юстиніан наймає їх на охорону своїх територій від нашестя «варварів» — таких же, як самі авари, тюркських кочових орд, що продовжували рух по Євразії з «етнічного вулкана» з епіцентром в Північному Китаї
559 — Напад болгар (ханЗаберган) і слов'ян на Фракію, захоплення її. Облога Константинополя. Оборону очолив Велізарій. Після безуспішного штурму міста, болгари і слов'яни потрапили в пастку. Візантійські війська відрізували їм шлях назад. Імператор Юстиніан великодушно їх пощадив
559 — Помер Прокіп Кесарійський — великий візантійський історик, особистий секретар Велізарія
574 — Юстин усиновив начальника охоронців Тіберія і призначив його співправителем
574 — Смерть Нарсеса — великого візантійського полководця
576 — Тюрки по обидві сторони Керченської протоки. Ставка тюркського воєначальника (Тьма тархана) організована на Таманському півострові (звідси пішла назва міста Тмутаракань)
576 — Візантійські посли присутні в ставці Великого Кагана при «оплакуванні» Дізабула, глави, покійного Західно-тюркського каганату
576–581 — Початок війни між Візантією і Тюркським каганатом за закавказькі володіння Візантії. Успіхи каганату
582 — Помер Агафій Мірінейський — поет, письменник, історик, літописець царювання Юстиніана
584 — Новий штурм слов'янами Константинополя. Поразка і відхід
586 — У Сирії створено «Євангеліє Раввули» — один з цінних пам'ятників раннєвізантійської мініатюри
588 — Сильний землетрус в Антіохії, столиці християнського Сходу. Загибель близько 60 000 чоловік
589 — Третій Собор в Толедо. Іспанські вестготи, давно ізольовані за Піренеями від своїх європейських побратимів (ті, що залишилися — після загибелі вандалів в Африці, остготів в Італії, підкорення аквітанських вестготів франками, — наодинці з наступниками Юстиніана), наважуються нарешті відмовитися від аріанства. Саме присутні на Толедському соборі єпископи вперше внесли в Символ віри слово (точніше, граматично, «півтора слова») «Filioque», що стало з часом головним догматичним приводом для розділення Церков. Потрібно було довести вчорашнім аріанам, що Син «ні в чому не менший від Отця», а тому Дух Святий «походить як від Отця, так і від Сина». В результаті, відмовившись від аріанства, вестготи внесли «напіваріанський» Символ Віри.
591 — Мир Візантії з персами на вигідних умовах для Візантії
592 — Маврикій створює в Равені — екзархат (військове управління), в Північній Африці з'являється — Карфагенський екзархат
599 — Авари штурмують Константинополь, але епідемія в їх армії зупинила штурм. Відмова заплатити відкупні аварам, привела до того, що в армії почалися бродіння проти Маврикія.
602 — Бунт фракійських легіонів. Проголошення керівником Фоку. Городяни Константинополя хотіли проголосити імператором або сина Маврикія, Феодосія або тестя Феодосія — Германа. Маврикій відмовився. Почалося повстання в Константинополі. Втеча імператора. Фока захопив Константинополь і проголосив себе імператором. Маврикій разом з своїми родичами був убитий
620 — державною мовою імперії офіційно стає грецька.
622 — переможний похід Іраклія проти персів на чолі з перським полководцем Шарбаразом, звільнено Анатолію.
623 — Іраклій збільшує свою данину аварському кагану, щоб безпечно відновити воєнні дії, захоплює релігійний центр персів Ґанзак, резиденцію Ардашіра І, де в помсту за знищення Єрусалиму спалює храм Священного Вогню.
626 — облога Константинополя аварами та слов’янами, місто опиняється між двома вогнями (персів та аварів). Патріярх Сергій підтримує дух містян. Поразка 10 серпня флоту аварів означала і провал перських задумів.
628 — після перевороту новий іранський правитель Кавад-Шіров уклав мир з Візантією. Вірменія, римська Месопотамія, Сирія, Палестина і Єгипет знову стали візантійськими.
630.21.03 — Іраклій в Єрусалимі повернув на своє місце святий хрест, це символізувало завершення першої в історії християнства Священної війни.
634 — халіф Омар удерся в Сирію, протягом наступних 40 років були втрачені Єгипет, Північна Африка, Сирія, Палестина та Верхня Месопотамія.
636.20.08 визначальна битва на річці Ярмук. Візантія зазнала нищівної поразки від арабів. Метрополія Сирії Антіохія та більшість решти міст добровільно здалися арабським нападникам.
659 — арабські міжусобиці змушують Муавію укласти мир з Візантією і платити імператорові данину.
678 — перемога Константина IV над арабами під Константинополем – поворотний пункт в історії змагань християнської Європи та ісламу. Вперше застосували “грецький вогонь” винахідника Каллініка.
695 — повстання у столиці повалило Юстиніяна ІІ; початок періоду анархії і заворушень.
Грецький вогонь
VIII століття
705 — повернення Юстиніяна ІІ на чолі болгарсько-слов’янської армії; Юстиніан проповз у Константинополь через трубу акведука, в паніці втікає з міста Тиберій.
726 — проголошена Еклога Лева ІІІ і Константина, важливий в історії кодифікації греко-римського права кодекс законів, що запроваджував до законодавства норми звичаєвого права[2].
726 — виступ Лева III проти іконовшанування збурив вікову боротьбу «іконоборства», політичним підгрунтям якої було бажання світської влади підпорядкувати собі церкву[3].
741 — після смерти Лева III корона перейшла до його сина Константина (741-775).
754.06.01 — Папа Стефан II зустрівся з королем франків Піпіном у Понтіоні, щоб укласти союз, порвавши з Візантією; це призведе до народження Західної імперії через 50 років та інституції двох імператорів.
763.30.06 — найбільша перемога Константина над болгарами; зміцніла Болгарія перетворюється на загрозу.
781 — візантійці зазнали поразки від арабів в Тракесіоні та погодились виплачувати данину, однак незабаром халіфат продовжив напади.
792 — військо Константина VI було розбите болгарами поблизу прикордонної фортеці Маркелай, імператор урятувався втечею, данина болгарам збільшена.
IX століття
800 — Карл Великий оголосив про відновлення Західної Римської імперії, що стало відчутним приниженням для Візантії.
802.31.10 — внаслідок палацового перевороту Ірину позбавили влади, на трон посадили логотета Никифора І (802-811).
803 — Вартан Туркос, головнокомандувач усіх темів[4] Малої Азії, влітку розпалив громадянську війну, що послабило імперію на Сході.
806 — Гарун-аль-Рашид зайняв Тіяну та вислав військо в околиці Анкири. Араби відновили свої напади.
811.26.07 — імператор Никифор гине від рук варварів. Зруйнувавши столицю болгар, Никифор переслідував тікаючого кагана Крума, але сам потрапив в оточення на гірських перевалах. Внаслідок перевороту мператором проголосили Михаїла І Ранґаба (811-813).
813 — внутрішні чвари серед візантійського командування допомагають Круму здобути нову перемогу, імператор втрачає владу. 11 липня трон зайняв стратег Лев Вірменин.
814.13.04 — несподівана смерть Крума від крововиливу в мозок (як колись Аттілли). Халіфат у міжусобних конфліктах. Настав період тривалого миру.
820 — Михаїл II (820-829) став імператором, вбивши Лева V у храмі св. Софії на Різдво.
823 — імператор Михайло II з допомогою болгарського кагана Омортаґа придушив повстання Томи, слов’янина з Малої Азії. Тома спирався на соціальні групи та меншини, невдоволені бідністю чи утисками.
829 — на троні престолонаступник Теофіл (829-842). Теофіл звертався по допомогу в боротьбі проти іспанських арабів у Середземномор'ї до франків.
839 — свідчення про перші дипломатичні контакти з Руссю в Бертинських анналах: до двору Людовика І разом з візантійським імператором Феофілом прибули руси з метою укладання договору між Візантією та Руссю, для налагодження дружніх стосунків[5].
842 — на троні престолонаступник Теофіла Михаїл III (842-867), реґентом стала вдова імператора Теодора, яка відновила іконовшанування.
853 — несподівана демонстрація візантійського флоту біля берегів Єгипту; у відповідь араби взялися за розбудову власної морської сили, що втілилась у морську могутність в X ст. за династії Фатимідів.
860 — Похід Аскольда на Константинополь ('місто врятувало тільки втручання Богородиці'), також приписують хрещення Аскольда та воїнів. Візантія розпочинає місіонерську діяльність в Руській державі[6].
870 — оприлюднили Прохейрон (кодекс для повсякденного використання суддями) від імени імператорів Василія, Константина і Лева, 870-879 рр. Ним користувалися до кінця візантійської держави. У перекладі слов’янською мовою користувався популярністю серед південних та східних слов’ян.
884 — оприлюднена Епанагога (Ерападода), збірник правових норм, складений у Візантії між 884 і 886 від імени імператорів Василія, Лева та Олександра.
885 — Вірменія визволяється з-під панування арабів, халіф і візантійський імператор визнали Ашота І династії Баґратуні царем Вірменії.
894 — через значне збільшення мита болгарський цар Симеон із союзниками печенігами нападає на візантійські володіння.
896 — після перемоги Симеона під Болгарофіґоном, Візантія поновила річну данину болгарам, а її союзники угри відступили на захід у долину Дунаю, яка відтоді стала їхньою домівкою посеред слов'ян.
X століття
902.01.09 — впала Таорміна — останнє володіння імперії на Сицилії, завершилося 75-річне завоювання цього острова арабами.
904.31.07 — після триденної облоги араби захопили Тессалоніки, найважливіше й найбагатше після Константинополя місто імперії.
907 — Князь Олег відправив 2000 кораблів та оточив візантійську столицю, змусивши імператора почати переговори з русичами.
911 — похід князя Олега на Візантію, що завершився підписанням договору між Руссю та імператором Левом і його братом Олександром (сприяння руським торговцям, безмитна зона, данина від Візантії для Русі; військова допомога для Візантії)[7].
912 — у наступному договірі Русі та Візантії вирішувались правові аспекти співпраці: закони для судових випадків, прийняття русів на військову службу до Візантії та корабельне право.
941 — регламентуючий договір між Візантією та Руссю, купці мають демонструвати грамоту-свідоцтво від руського Князя тощо. Із стихійної торгівля стає упорядкованою[8][9].
988 — русько-візантійська “угода про посвоячення”,
988.01.01 — оглашення Володимира на день св. Василія Великого, отримання Володимиром титулу кесаря і відповідних регалій.
1000-1025 — кількість єпископських катедр перевищила тисячу[10]. Перша чверть XI ст. епоха найбільшої могутності Візантії.
1014.29.07 — Василій II Болгаробійця розгромив болгар у вирішальній битві біля гори Беласиці, а полонених осліпив, побачивши це, болгарський цар Самуїл помер від горя.
1020 — За Василія II імперія приєднала грузинські землі.
1041 — придушене масштабне повстання слов’янського населення Балканського півострова проти несправедливої фіскальної політики уряду Візантії, дії повсталих були нескоординованими, між їх вождями не було згоди.
1043 — останній напад русичів на Візантію. Через натиск степових племен інтереси Руси пересуваються на північний схід[11].
1045 — у Константинополі з’являється вища школа філософії і права, що готувала для держави майбутніх суддів та урядовців.
1054 — «Велика схизма» — остаточний розкол християнської церкви на католицьку під проводом Папи та православну, де рішення приймаються соборно, помісними церквами з патріархами.
1065-1067 — За другого сельджуцького султана Альп-Арслана турки вторглися у Вірменію, захопили Ані, оволоділи Кілікією, після чого вдерлися до Малої Азії і вдарили на Кесарію.
1071 — поразка від турків-сельджуків в битві під Манцикертом послабила імперію через втрату територій та громадянську війну, перервалося двостолітнє відродження.
1081.04.04 — Олексій Комнин вступив у права імператора.
XII століття
Середземноморський світ після другого хрестового походу, 1173 р.
1148 — відступ європейської армії з території Святої Землі морем додому розвіяв міф про непереможність хрестоносців.
1155 — Нур ад-Дін створив небезпечне об'єднання Сирії та Єгипту під владою єдиного правителя, столицею став Дамаск.
XIII століття
На карті позначено основні торгові шляхи. «Шлях із варягів у греки» (синій колір); Волзький торговий шлях (червоний колір; виділено жирним); Помаранчевим кольором показані інші торгові маршрути VIII—XI
1204 — перше падіння Константинополя, розгром та розграбування столиці армією IV хрестового походу. Візантійська імперія відтепер лише регіональна держава.
1204 — з допомогою грузинської цариці Тамари створена Трапезундська імперія, одна з трьох грецьких держав-наступників Візантії Імперії після захоплення її хрестоносцями.
1204 — занепав Шлях із варягів у греки, центр світової торгівлі переміщується до Венеційської республіки, Київ втратив своє стратегічного значення.
1259 — утворився Морейський деспотат. Після розділу Візантії Гільйом II Віллардуен програв битву при Пелагонії ще не інтронованому Михайлу VIII і віддав східну Морею з фортецями.
XIV століття
Державні утворення в Анатолії станом на 1300 р.
1300 — Підкорення турками мало не усього Анатолійського півострова. Далися взнаки фінансові, соціяльні та політичні негаразди.
1305 — у палаці Михаїла IX був убитий Роже де Флор, командувач каталонської дружини найманців, що вийшли з-під контролю. Помста каталонців переросла у кількарічну війну у тракійських землях.
1341 — початок хвилі чуми "Чорна смерть" яка почалася зі Східного Китаю та забрала до третини населення[12].
1346.16.04 — у Скоп’є відбулась коронація Душана на імператора «сербів і ромеїв», яку провів новообраний патріярх Сербії.
1349 — затверджено “Законник Стефана Душана”, який підвів під нову імперію правові основи.
1354 — турки заселились у Калліполі (Ґалліполісі), почалося заселення європейської території османами.
1371.26.09 — у битві неподалік Черномена над Маріцою османи розгромили сербське військо, деспот Уґлеша з братом загинули. Остаточне підкорення балканських країн, було вже тільки питанням часу.
1396.25.09 — у битві під Нікополем туркам вдалося розбити велике, але строкате військо хрестоносців. Поразку спричинила неузгодженість дій між угорськими та французькими загонами.
XV століття
Скорочена територія Трапезундської імперії. 1400 р.
1402.28.07 — у вирішальній битві під Анґорою Тимур ущент розгромив османське військо та залишив Малу Азію навесні, його шлях супроводжувався небаченими жорстокістю й спустошенням.
1453 — Друге та остаточне падіння Константинополя під османами, біженці оселилися в Європі, вплинувши на початок Відродження. Султани Османської імперії також вважали себе спадкоємцями Римської імперії.
М. С. Грушевський. Виїмки з джерел до Історії України-Русі. — Львів : Друкарня наукового товариства імені Шевченка, 1895. — 145 с..
Мельникова Е.А. Древняя Русь в свете зарубежных источников. — М. : Логос, 2003. — 609 с..
Ґ. Остроґорський. Історія Візантії / Пер. з нім. Анатолія Онишка. — Львів : Літопис, 2002. — 608 с. — ISBN 966-7007-43-9.
Сергій Плохій. Походження слов'янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі. — Київ : Критика, 2017. — 456 с. — ISBN 978-966-2789-02-7.
Сергій Сорочан. Всесвітня історія. Візантійська імперія. — Харків : КСД, 2022. — 368 с. — ISBN 978-617-12-9323-6.
