Церква миру у Свідниці

Церква миру у Свідниці
Церква миру у Свідниці
	50°50′46″ пн. ш. 16°29′30″ сх. д. / 50.84625° пн. ш. 16.49163889° сх. д.
Тип споруди	церква; timber-framed churchd і пам’ятка архітектури
Розташування	Республіка Польща , Свідниця
Початок будівництва	1657
Будівельна система	деревина
Стиль	бароко
Належність	Євангелічно-Аугсбурзька Церква в Польщіd
Стан	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і об'єкт культурної спадщини Польщі
Епонім	Трійця
	Церква миру у Свідниці (Польща)
	Церква миру у Свідниці у Вікісховищі

Церква миру в ім'я Святої Трійці (пол. Kościół Pokoju pw. Świętej Trójcy; нім. Friedenskirche "Zur heiligen Dreifaltigkeit") — дерев'яний євангельський храм в Свідниці в Сілезії, вважається найбільшою дерев'яною фахверковою церквою в Європі. З 2001 року церква разом з Церквою миру в Яворі входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія

Свідницька Церква миру за Фрідріхом Бернхардом Вернером (1748)

За рішенням Вестфальського миру в 1648 році сілезьким протестантам було дозволено побудувати три «церкви миру»: в Глогуві, Свідниці і Яворі. Правда, при цьому потрібно було виконати цілий ряд умов: було заборонено використовувати камінь і цеглу як будівельний матеріал, можна було використовувати тільки дерево, глину і солому. Церквам не дозволялось також мати вежі і дзвони. Ділянку під церкву можна було виділити тільки за межами міських стін. Будівництво не могло тривати довше року. Витрати на будівництво лягали на громаду.

Свідницька церква була побудована за проектом вроцлавського архітектора Альбрехта фон Себиша (1610–1688). Закладка фундаменту відбулася 23 серпня 1656 року. Вже через 10 місяців будівництва 24 червня 1657 року відбулося перше богослужіння.

Церква, зведена як фахверкова конструкція, мала площу близько 1090 м² та вміщала близько 7500 чоловік, в тому числі мала близько 3000 сидячих місць. Внутрішнє оздоблення витримано в стилі бароко. Орган був зроблений в 1666–1669 роках Крістофом Клозе з Бжега. Купіль 1661 роки відбувається з майстерні Панкраціо Вернера з Єленя-Гури. Стеля була розписана в 1696 році Крістофом Каліцький і Крістіаном Зюсенбахом. Готфрід Август Гоффман зробив кафедру (1729) і вівтар (1752).

Бароковий вівтар 1752 року
Вид на орган
стельове перекриття

Згідно з Альтранштедцькою угодою 1707 року було дозволено додати вежу і дзвони. Після цього в 1708 році біля церкви була побудована дзвіниця, також в фахверковому стилі.

Після політичної кризи в Польщі наприкінці XX століття стало можливим розпочати реставрацію церкви, але в 2002 році через нестачу фінансування роботи із внутрішньої реконструкції довелося зупинити^[3].

Подібні конструкції

Подібну фахверкову конструкцію (як церкви миру в Яворі і Свідниці), мають будівлі Міліцкої церкви благодаті (Міліч), «Граничні церкви» в Пагажеліскай і «віддана церкви» в відчути Ажаньскіх.

Євангельська школа при церкві

За Альтранштедською угодою від 22 серпня 1707 року при церквах миру було дозволено побудувати євангельські школи. Споррудження Свідницької школи латини почалося 6 березня 1708 року, до кінця року будівля була готово. Під час Семирічної війни в 1761 році будівля була сильно пошкоджена. У 1813 році школа стала гімназією, а в 1822 — міською установою. У 1854 році вона була переведена в нову будівлю.

Серед відомих учнів школи — Йоган Християн Гюнтер і Карл Ґотард Лянґганс, архітектор Бранденбурзьких воріт.

Музика

Органістом церкви з грудня 1729 року був Крістоф Готлаб Алярм (1700–1774), учень Йоганна Себастьяна Баха. З цього приводу з 2000 року проводиться щорічний літній Баховський фестиваль (пол. Międzynarodowy Festiwal Bachowski).

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
↑ Реєстр пам'яток
d:Track:Q15983881
↑ Thomas Greif: Hölzernes Weltwunder - Die Friedenskirche von Schweidnitz ist konfessionell und kunstgeschichtlich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] einmalig ; Sonnagsblatt Bayern, 15. Februar 2015 року, abgerufen am 6. Mai 2015.

Література

Stephan Aderhold: Chronologische Musikgeschichte der evangelischen Gemeinde in der Friedenskirche zu Schweidnitz unter Berücksichtigung der Entwicklung ihres Kirchenarchivs - Historia muzyki Kościoła Pokoju w Świdnicy z uwzględnieniem rozwoju archiwum kościelnego . elektronische Publikation, Świdnica 2015.
Stephan Aderhold: Katalog der Musikalien und Archivalien der Friedenskirche zu Schweidnitz . elektronische Publikation, Świdnica 2012.
Reiner Sörries: Von Kaisers Gnaden - Protestantische Kirchenbauten im Habsburger Reich, Böhlau 2008.
Agnieszka Seidel-Grzesińska: Das «sichtbare Wort Gottes» an der Decke der evangelischen Friedenskirche zu Schweidnitz. In: Kulturgeschichte Schlesiens in der Frühen Neuzeit, Tübingen 2005, S. 911-924.
Hans Caspary: Die schlesischen Friedenskirchen in Schweidnitz und Jauer: ein deutsch-polnisches Kulturerbe. Deutsches Kulturforum Östliches Europa. Mit einer Einleitung von Andrzej Tomaszewski. Potsdam 2005.
Jörg Deventer: Gegenreformation in Schlesien. Die habsburgische Rekatholisierungspolitik in Glogau und Schweidnitz 1526-1707. Köln, Weimar, Wien 2003 (Neue Forschungen zur schlesischen Geschichte 8)
Izabella Gawin, Dieter Schulze, Reinhold Vetter: Schlesien - Deutsche und polnische Kulturtraditionen in einer europäischen Grenzregion. (DuMont-Kunst-Reiseführer), DuMont Verlag Köln 1999 року, ISBN 3-7701-4418-X ; S. 139-141
Die Friedenskirche zu Schweidnitz. Hrsg. von der Evangelischen Kirchengemeinde Schweidnitz und dem Bundesverband der Deutschen Jugend in Europa . Schweidnitz und Bonn одна тисяча дев'ятсот дев'яносто-три (Blätter zur Kulturarbeit 72).
Hellmuth Bunzel: Die Friedenskirche zu Schweidnitz. Geschichte einer Friedenskirche von ihrem Entstehen bis zu ihrem Versinken ins Museumsdasein . Ulm / Donau 1958.
Ludwig Worthmann: Führer durch die Friedenskirche zu Schweidnitz. Schweidnitz und Breslau 1929.
Adolf Wasner: Die Schweidnitzer Friedenskirche zur heiligen Dreifaltigkeit. Schweidnitz 1 924.