У кваліфікаційному раунді чемпіонату світу з футболу 1950 року 32 збірні змагалися за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Бразилії і діючий чемпіон світу збірна Італії, кваліфікувалися автоматично, без участі у кваліфікаційному раунді.
Вісім з 32 команд-учасниць кваліфікаційного раунду знялися зі змагання вже після його жеребкування, але так й не провівши жодної гри. Це дозволило відразу п'яти командам автоматично отримати путівку до фінальної частини мундіалю. Тож хоча б по одній грі у відборі провели 19 команд, загалом було зіграно 26 кваліфікаційних матчів, у яких було забито 121 гол (у середньому 4,65 гола за гру).
З 14 команд, що здобили право участі у фінальній частині чемпіонату світу, три, а саме збірні Індії, Шотландії і Туреччини, згодом відмовилися від участі. ФІФА спробувала запропонувати взяти участь у турнірі декількам командам, які кваліфікаційний раунд не подолали, а після їх відмови узгодила рішення про проведення фінальної частини ЧС-1950 за участі лише 13 збірних.
Формат
32 команди-учасниці відбору на момент жеребкування були розподілені за географічною ознакою на 10 груп:
Групи з 1 по 6 – Європа: 7 місць, за які змагалися 18 команд. (включаючи збірні Ізраїлю і Сирії).
Групи з 7 по 9 – Америка: 6 місць, за які змагалися 10 команд.
Група 10 – Азія: 1 місце, на яке претендували 4 команди.
Відбіркові групи розрізнялися кількістю учасників і турнірним форматом:
Група 1 мала 4 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по одній грі. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
Групи 2, 3 і 4 мали по 3 учасники. Найсильніша команда кожної з груп отримувала статус сіяної. Змагання проходили у два раунди:
Перший раунд: Дві несіяні команди грали між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець за сумою двох матчів проходив до заключного раунду.
Заключний раунд: Сіяні команди грали проти переможців Першого раунду по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможці за сумою двох матчів кваліфікувалися.
Група 5 мала 3 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
Група 6 мала 2 учасників. Команди проводили між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
Група 7 мала 3 учасників. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
Група 8 мала 4 учасників. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
Група 9 мала 3 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
Група 10 мала 4 учасників. Переможець групи кваліфікувався.
Австрія знялася, і Туреччина кваліфікувалася автоматично. Але згодом Туреччина також знялася, і ФІФА запропонувала місце у фінальній частині ЧС-1950, яке вивільнилося, Португалії, що посіла друге місце у Групі 6, але відмовилася від цієї пропозиції. Врешті-решт ФІФА вирішила не пропонувати це місце у фінальній частині чемпіонату іншим командам і провести його з неповним складом учасників.
Югославія кваліфікувалася, проте з огляду на непоодинокі відмови від участі у чемпіонаті Франції також було запропоновано стати учасником його фінальної частини. Пропозиція була спочатку прийнята, проте згодом відкинута.
Швеція кваліфікувалася. Фінляндія знялася зі змагання до його завершення. Команда Ірландії (ФАІ) була запрошена до участі у фінальній стадії, але відмовилася через високі витрати, пов'язані з участю[1].
Бірма, Індонезія і Філіппіни знялися зі змагання до жеребкування відбору, тож Індія кваліфікувалася автоматично. Але згодом Індія також знялася зі змагання через високі витрати, пов'язані з участю[2], також Всеіндійська футбольна федерація зазначила бажання сконцентуватися на участі футбольної збірної країни на Олімпійських іграх 1952 року[3]. Утім широко розповюдженою є також версія про те, що індійці відмовилися від участі через заборону виступати босоніж[4]. ФІФА вирішила не пропонувати це місце у фінальній частині чемпіонату іншим командам і провести його з неповним складом учасників.
Учасники
Учасники кваліфікаційного раунду чемпіонату світу 1950Учасники фінального турніру чемпіонату світу 1950 із зазначенням досягнутого прогресу.
Збірні Німеччини і Японії як країн, визнаних винними у розв'язанні Другої світової війни, були позбавлені права участі у першій повоєнній футбольній першості. Натомість діючі чемпіони світу, збірна Італії, країни, що також воювала на боці Країн Осі, була допущена до чемпіонату з огляду на те, що країна 1943 року перейшла на бік союзників по антигітлерівській коаліції.
На початку 1950 року існувало фактично дві збірні Ірландії, керівництво якими здійснювали конкуруючі асоціації — розташована у Північній ІрландіїІрландська футбольна асоціація (ІФА) та Футбольна асоціація Ірланді (ФАІ), розташована в Дубліні. Обидві організації декларували своє право на координацію розвитку футболу на території усього ірландського острову і, відповідно, викликали до своїх збірних команд гравців з усіх регіонів острову. У результаті декілька відомих ірландських футболістів того часу мали в активі матчі за обидві збірні. Четверо гравців – Том Агерн, Редж Раян, Дейві Волш та Кон Мартін – грали як за збірну Ірландії (ФАІ), так й за збірну Ірландії (ІФА) в матчах відбору на ЧС-1950. ФІФА була змушена втрутитися на прохання ФАІ[5] і обмежити права ірландських гравців на виступи за збірні відповідно до їх проживання відносно адміністративного кордону. Згодом у 1953 році ФІФА позбавила обидві команди права іменуватися збірною Ірландії, натомість офіційно закріпивши за командою під юрисдикцією ФАІ назву збірна Республіки Ірландія, а за командою ІФА — назву збірна Північної Ірландії.
Утретє поспіль представники Південної Америки у фінальній частині чемпіонату світу визначалися автоматично, без проведення жодної кваліфікаційної гри, через відмову від участі значної частини збірних регіону.
Бірма, Індонезія і Філіппіни знялися зі змагання до жеребкування відбору, тож збірна Індії автоматично стала єдиним представником Азії на чемпіонаті світу. Утім згодом Індія також відмовилася від участі у чемпіонаті світу 1950 року, що з огляду на те, що в подальшому індійська команда жодного разу не долала відбір на світові футбольні форуми, робить її єдиною командою, яка кваліфікувалася до фінальної частини чемпіонатів світу, проте жодного разу участі в них не брала.
1 Аргентина, Парагвай та Уругвай прийматимуть матчі-відкриття ·2 Титул чемпіона, за регламентом, розігрувався в груповому турнірі, стаття про вирішальний матч з огляду на результати турніру.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
