У кваліфікаційному раунді чемпіонату світу з футболу 1954 року 37 збірних змагалися за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Швейцарії і діючий чемпіон світу збірна Уругваю, кваліфікувалися автоматично, без участі у кваліфікаційному раунді.
Загалом було зіграно 57 кваліфікаційних матчів, в яких було забито 208 голів (3,65 голи за гру).
Формат
37 команд-учасниць були поділені на 13 груп за географічним принципом:
Групи з 1 по 10 – Європа: 11 місць, розігрувалися 27 командами (включаючи збірні Єгипту і Ізраїлю).
Групи 11 і 12 – Америка: 2 місця, розігрувалися 7 командами.
Група 13 – Азія: 1 місце, розігрувалося 3 командами.
Відбіркові групи розрізнялися кількістю учасників і турнірним форматом:
Групи 1, 2, 4, 5, 6, 8 і 10 мали по 3 учасники. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
Групи 7 і 9 мали по 2 учасники. Команди проводили між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
Група 3 мала 4 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по одній грі. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
Група 11 мала 4 учасники. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
Група 12 мала 3 учасники. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри. Переможець групи кваліфікувався.
Група 13 мала 3 учасники. Після зняття зі змагання збірної Республіки Китай, яке сталося до початку змагання, дві команди, що лишилися, проводили між собою дві гри. Переможець групи кваліфікувався.
Оскільки і гра плей-оф не визначила сильнішого, згідно з регламентом змагання учасник фінальної частини чемпіонату світу від відбіркової групи 6 був визначений жеребом, який вивів на світову першість турецьку команду[1][2]. Правило визначення кращої команди за різницею забитих і пропущених голів, згідно з яким переможцем групи стала б збірна Іспанії, введено лише з фінальної частини чемпіонату світу 1970.
Збірна Туреччини кваліфікувалася до фінальної частини ЧС-1954 шляхом витягування жереба, оскільки турецька команда після трьох ігор у Групі 6 мала однакову кількість очок зі збірною Іспанії, і саме жереб передбачався регламентом змагання для визначення переможця у подібних випадках. Це був перший випадок використання жеребу для визначення переможця кваліфікації на чемпіонат світу. Згодом збірна Марокко аналогічним чином двічі обходила збірну Тунісу — завдяки жеребу при відборі на чемпіонат світу 1962 і за результатом кидання монети при відборі на чемпіонат світу 1970.
Окупований Францією протекторат Саар проіснував десять років і 1957 року увійшов до складу ФРН, тож для збірної Саару відбір на ЧС-1954 був єдиним кваліфікаційним раундом світової першості у її короткій історії.
Після відсторонення від міжнародних футбольних змагань повоєнного періоду до відбору на ЧС-1954 були допущені збірні Німеччини (ФРН) та Японії. Західнонімецька команда не лише успішно кваліфікувалася до фінальної частини чемпіонату світу 1954, але й врешті-решт стала її переможцем.
1 Аргентина, Парагвай та Уругвай прийматимуть матчі-відкриття ·2 Титул чемпіона, за регламентом, розігрувався в груповому турнірі, стаття про вирішальний матч з огляду на результати турніру.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
