Загалом позмагатися за участь у чемпіонаті від УЄФА висловили бажання команди з 32 країн. Їх було розподілено на 9 груп, що складалися з трьох або чотирьох збірних. Кожна команда грала із кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможці восьми груп отримували прямі путівки на світову першість, а переможець дев'ятої групи ставав учасником міжконтинентального плей-оф.
Збірні Австрії та Швеції завершили виступи з однаковою кількістю очок і маючи однакову різницю голів, тому за регламентом відбору було призначено додаткову гру, за результатами якої путівку на чемпіонат світу отримала команда Швеції.
Збірні Іспанії та Югославії завершили виступи з однаковою кількістю очок і маючи однакову різницю голів, тому за регламентом відбору було призначено додаткову гру, за результатами якої путівку на чемпіонат світу отримала команда Югославії.
Плей-оф мав складатися із двох ігор, по одній на полі кожного із суперників. Перша гра пройшла у Москві і завершилася нульовою нічиєю. Радянська збірна відмовилася проводити другу гру в Чилі, де двома місяцями раніше відбувся військовий переворот і встановився антирадянські налаштований режим Августо Піночета. Пропозиція щодо проведення гри на нейтральному полі була відкинута чилійською стороною та ФІФА, тож радянськім футболістам було зараховано технічну поразку 0:2 за неявку на матч, і путівку на чемпіонат світу отримала збірна Чилі.