Чорна металургія Грузії

Чорна металургія Грузії — одна з галузей обробної промисловості Грузії.

Металургія заліза на території Грузії почала зароджуватись з кінця II-го тис. до н. е., вона набула широкого розповсюдження у 9 — 7 ст. до н. е.^[1] У I тис. до РХ розвиваються Болніський та Колхідо-Халібський гірничо-металургійні райони (тільки між Батумі й Поті виявлено понад 400 об'єктів виробництва заліза). З раннього середньовіччя збереглися залізні рудники Болніського району.^[2]

У 1933 році розпочав роботу Зестафонський феросплавний завод. У 1935 році почав працювати сталеливарний завод «Центроліт» у селищі Авгала біля Тбілісі. 1948 року став до ладу Руставський металургійний завод, що мав в своєму складі коксовий завод і аглофабрику. На завод постачалася залізна руда з Азербайджану.

На початку 1970-х років, за СРСР, у так званому загальносоюзному господарстві Грузія виділялася видобутком марганцевих руд, виробництвом електроферосплавів, сталевих труб.^[1][3] Питома вага Грузії у народному господарстві СРСР у виробництві сталі становила 1,2 %, видобутку марганцевої руди 28 %.^[1] Чорна металургія посідала важливе місце в економіці Грузинської РСР. Вона була представлена в республіці виробництвом чавуну, сталі, готового прокату, сталевих труб, феросплавів, вогнетривів, видобутком марганцю.^[4]

У 1999 році було припинено доменне виробництво на єдиному до того підприємстві з повним металургійним циклом — Руставському металургійному заводі.

Чорна металургія Грузії представлена кількома підприємствами — Руставським металургійним заводом, що до 1999 року був заводом повного циклу, а тепер виробляє лише трубопрокат, Зестафонським феросплавним заводом і чавуноливарним і сталеливарним заводом «Центроліт» у місті Тбілісі.

Гірничо-видобувний сектор чорної металургії Грузії представлений гірничо-збагачувальним комбінатом «Чиатурмарганець», побудований біля Чиатурського марганцевого родовища.

Грузія має великі запаси марганцевих руд. Понад 90 % запасів марганцю зосереджено в унікальному Чиатурському родовищі в олігоценовій осадовій товщі з пологим заляганням рудних шарів. Прогнозні запаси руд марганцю близько 500 млн т. Крім того, в Грузії відомі родовища залізних руд (загальні запаси 150 млн т., вміст заліза 20-30 %).

42°07′29.4″ пн. ш. 43°00′49.6″ сх. д. / 42.124833° пн. ш. 43.013778° сх. д. / 42.124833; 43.013778

Зестафонський феросплавний завод розташований у місті Зестафоні. Він був первістком не тільки електрометалургії, але й чорної металургії Грузії. Одночасно зі зростанням феросплавного виробництва швидкими темпами зростала чорна металургія в цілому, включаючи сталеливарне й чавуноливарне виробництва.^[6]:301 Завод заснований у 1933 році. Власником підприємства є холдинг «Джорджіан манганезі» (Georgian Manganese). У 2018 році на заводі було вироблено 223 тис. т силікомарганцю і 6 тис. т феромарганцю.^[7] Продукція постачається у США, країни Європи і Південної Америки.

41°31′49″ пн. ш. 45°02′00″ сх. д. / 41.53028° пн. ш. 45.03333° сх. д. / 41.53028; 45.03333

Руставський металургійний завод розпочав роботу у 1948 році. Це був завод з повним металургійним циклом, в його складі були коксовий завод, аглофабрика, доменний, сталеплавильний та прокатні цехи. Паливною базою заводу були поклади ткварчельського і ткібульського коксівного вугілля. Завод переплавляв залізну руду Дашкесанського залізорудного родовища, розташованого в Азербайджані, та використовував чіатурську марганцеву руду.^[8] У 1999 році доменне виробництво на заводі припинено. На заводі працює лише трубопрокатне виробництво.

Холдинг «Джорджіан манганезі» (Georgian Manganese) є найбільшою компанією чорної металургії і однією з найбільших компаній Грузії. Холдингу належать Зестафонський феросплавний завод, Чиатурський ГОК, гідроелектростанція «Варціхе 2005» і клініка «Феромеді».^[9] Холдинг контролюється групою «Приват» через її американську «Джорджіан Америкен аллойз» (англ. Georgian American Alloys Inc).

Це незавершена стаття з промисловості. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.