Чорнодимлена кераміка

Нематеріальна культурна спадщина України
Чорнодимлена кераміка
Галузьтрадиційні ремесла
Статус нематеріальної культурної спадщиниРегіональний
РегіонЛьвівська область, Донецька область
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Чорноди́млена кераміка — один з видів кераміки, випаленої за спеціальною технологією — без доступу повітря. Її ще називають: чорнолощена, лощена, чорна, сива, задимлена, закурена кераміка. Технологію чорнодимленої кераміки використовували з давніх часів. В багатьох країнах світу виготовляють чорнодимлені гончарні вироби.

Історія виникнення

Технологія чорної кераміки була відома у Вавилонії. Археолог Марія Ґімбутас стверджувала, що чорна кераміка була особливо популярною у Східній Пруссії (нині Мала Литва), де її також використовували в релігійних цілях ще в 4000–2000 роках до нашої ери, наприклад, після кремації прах людини клали у спеціальну чорну урну[1]. Пізніше технологія поширилась в Європу. На початку нашої ери мала свої осередки на території України та сучасних держав Європи.[2] В Україні XVIII—XIX ст. чорна кераміка суперничала з традиційною полив'яною керамікою й поступово втратила популярність[3].

Димлена кераміка поширена в ряді країн світу: Україні, Португалії, Латвії, Данії, Чехії, Румунії, Угорщині, Бразилії,Перу, Індії, та багатьох інших.[4] Археологічні дослідження в Литві довели, що вже в 14 столітті чорна кераміка була поширена в районі сучасного Вільнюса.[1]

Особливості технології

Чорна кераміка виготовляється зі спеціальної глини на гончарному крузі. Далі вироби трішки підсушують та вигладжують або лощать[5] спеціальним камінцем чи кісткою, ними також «виписують» на них орнаменти. Після випалювання вигладжена поверхня має темно-сріблястий, а полірована — чорний колір.[6]

Чорнодимлена кераміка в Україні

В Україні одним з найвідоміших промислів чорнодимленої кераміки вважається гаварецька кераміка, яку виготовляють у селі Гавареччині, що у Львівській області. Сьогодні багато фрагментів чорнодимленої кераміки знаходять в Івано-Франківській області[джерело?]

Виробляють лощену димлену кераміку в Опішні[5], в Сокирянській громаді Чернівецької області[7].

Культурна спадщина

Чорнодимлена кераміка занесена у список елементів нематеріальної культурної спадщини регіонального рівня Волинської області у 2015 році. Носії цього ремесла мешкають в селах Гаразджа, Великий Омеляник Луцького району та смт. Локачі Дубечненська сільська громада.[8]

Процес виробництва чорної кераміки в селі Бісальянс (Португалія) оголошений нематеріальною культурною спадщиною ЮНЕСКО.[9]

Світлини

Див. також

Примітки

  1. а б Black Ceramics (Juodoji keramika) – Lithuanian Folk Art Institute (амер.). Процитовано 13 липня 2025.
  2. До питання про техніку виготовлення давньоруських полив'яних плиток / О.Р. Тищенко // Археологія. — 1970. — Т. XXIV. — С. 75-87. — (укр) с.76
  3. Гармаш, Є. П.; Шмагало, Р. Т. (12 грудня 2009). Емаль і полива. esu.com.ua (укр.). Процитовано 13 липня 2025.
  4. Werner E. «Zur Entstehung und chemischen Structur «schwarz» farbender Pigmente bei unglasierter Irdenware». Berichte und Referate. 13 internationales Hafnerei — Symposion, 1980. Ed. Horst Klusch. Sibiu, 1981. р. 215—232
  5. а б Історія єдиного гончаря з Опішного, що виготовляє унікальну чорнодимлену кераміку. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 21 січня 2024. Процитовано 13 липня 2025.
  6. Мотиль, Романа. Особливості випалу димленої кераміки в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. в Україні, Польщі, Литві, Білорусі: порівняльний аспект [Електронний ресурс] / Романа Мотиль // Народознавчі зошити – 2023. – № 4. – С. 1050–1060
  7. Секрети випалу чорнодимленої кераміки. www.ukrinform.ua (укр.). 21 вересня 2024. Процитовано 13 липня 2025.
  8. Елементи НКС Волині - Voladm.gov.ua. Волинська Обласна Державна Адміністрація (ua-Ua) . Архів оригіналу за 22 квітня 2025. Процитовано 8 червня 2025.
  9. Bisalhães black pottery manufacturing process - UNESCO Intangible Cultural Heritage. ich.unesco.org (англ.). Процитовано 13 липня 2025.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya