Шергей Григорій Платонович
Григо́рій Плато́нович Шерге́й (нар. 7 серпня 1958, с. Кордишів, нині Тернопільська область) — український режисер-постановник, мистецтвознавець, громадський діяч. Депутат Тернопільської міської ради (2006). ЖиттєписГригорій Шергей народився 7 серпня 1958 року в селі Кордишів Шумського району Тернопільської області України. Закінчив Київський інститут культури (1981). Працював у Тернопільському обласному науково-методичному центрі народної творчості: методист, заступник директора, директор центру. 1990—1993 — співорганізатором конкурсів аматорського мистецтва та всеукраїнського фестивалю молодої режисури Тернопільські театральні вечори. Дебют (1990). Режисер-постановник масових заходів, співрежисер Всеукраїнського свята народної творчості «Співоче поле-90», марш-парадів духових оркестрів 1989—1994 рр., свят стрілецької слави у с. Розгадів Зборівського району, смт Козова і м. Тернопіль. Автор-постановник музичних програм обласної філармонії за творами Лесі Українки, «Гуморина–96» та інших концертних програм. 1992—1995 — начальник Тернопільського обласного управління культури. 1995—1998 — головний режисер Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії. Автор циклу передач «Театральні нотатки», телефільму про народного артиста України Володимира Ячмінського, передач про історичні пам'ятки Тернопільщини. Від 1997 р. — організатор і співзасновник ПП «Центр міжнародних культурних ініціатив». 2000—2007 — директор Тернопільської обласної філармонії. Організував симфонічний і камерний оркестри, чоловічий вокальний квартет, сприяв оновленню складу камерного хору та ансамблю «Надзбручанка»; сприяв організації виступів у Тернополі Н. Візаллі, Л. Вітошинського, Лесі Дичко, Богодара Которовича, Стефана П'ятнички, Марії Стеф'юк, В. Форгеля та інших. 2007—2021[1][2] року — начальник управління культури Тернопільської ОДА. Від 2021 — директор Тернопільського обласного художнього музею[3]. ДоробокУ 2014 році видав книжку «Кордишів: минуле та сьогодення» про своє родинне село[4]. Нагороди
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia