Шмаринов Дементій Олексійович

Дементій Олексійович Шмаринов
Дементій Олексійович Шмаринов
рос. Дементий Алексеевич Шмаринов
Народження	29 квітня (12 травня) 1907 або 12 травня 1907 ; Казань, Російська імперія
Смерть	30 серпня 1999 (92 роки)
	Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР; Росія
Вчитель	Кардовський Дмитро Миколайович і Прахов Микола Адріянович
Діяльність	художник, ілюстратор, графік
Вчене звання
Член	СХ СРСР
Звання
Нагороди	;

Дементій Олексійович Шма́ринов (рос. Дементий Алексеевич Шмаринов; нар. 12 травня 1907, Казань — пом. 30 серпня 1999, Москва) — радянський і російський живописець, графік, ілюстратор, монументаліст, плакатник, педагог. Член Спілки художників СРСР з 1967 року, дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1953 року (потім — Російської академії мистецтв), член-кореспондент Анадемії мистецтв Німецької Демократичної Республіки з 1975 року^[4].

Біографія

Народився 29 квітня (12 травня) 1907(19070512) року в Казані у сім'ї агронома. У 1919—1922 роках навчався в київській студії М. А. Прахова, у 1923—1928 роках в Москві, в школі-студії К. П. Чемко, де його наставником був Д. М. Кардовский.

З 1927 року працював в Державному видавництві над дитячими книгами в якості художника-ілюстратора. Член Товариства художників книги з 1931 року.

У 1959—1961 обіймав посаду голови правління Московського відділення Спілки художників РРФСР, в 1966—1968 і 1972—1973 роках — пост голови правління Спілки художників СРСР. У 1962—1966 керував творчою майстернею графіки в Москві^[4].

Помер в Москві 30 серпня 1999 року. Похований в Москві на Ваганьковському кладовищі.

Творчість

Працював переважно в галузі книжкової графіки. У 1938—1939 роках пробував свої сили в області монументального живопису. У складі бригади художників виконав декоративні монументально-пропагандистські панно «Майстри стахановських врожаїв» на Всесоюзній сільськогосподарській виставці, а також «Знатні люди Країни Рад» на Всесвітній виставці в Нью-Йорку (не збереглися)^[4].

Завоював популярність, перш за все, як художник книги — починаючи з ілюстрацій до «Життя Матвія Кожем'якіна» М. Горького, які він створював в контакті з автором. Створив малюнки до книг:

«Злочин і кара» Ф. М. Достоєвського (1935—1936);
«Повісті Бєлкіна» О. С. Пушкіна (1937);
«Герой нашого часу» М. Ю. Лермонтова (1937);
«Петро Перший» О. М. Толстого (1940—1945);
«Війна і мир» Л. М. Толстого (1953—1955);
«Ромео і Джульєтта» У. Шекспіра (1959—1960);
«Дванадцята ніч» У. Шекспіра (1964);
«Тарас Бульба» М. В. Гоголя (1969);
«Пікова дама» О. С. Пушкіна (1976).

Працював у галузі станкового живопису, найбільш відомі його роботи на тему Другої світової війни:

серія малюнків «Не забудемо, не пробачимо!», 1942;
картина «На відвойованої землі», 1944—1945.

Створив ряд яскравих антифашистських плакатів:

«Фашисти не пройдуть» (1941);
«Раздавить фашистське чудовисько» (1941);
«Помстись» (1942);
«Воїн Червоної армії! Відплати ворогові за кров і сльози радянських людей!» (1942);
«Я чекаю тебе, воїн-визволитель!» (1942);
«Слава визволителям України!» (1943);
«Воїн, відповідай Батьківщині перемогою!» (1943);
«Слава визволителям України! Смерть німецьким загарбникам» (1943);
«В богатирських подвиги внучат бачу дідівську славу!» (1943).

«Чехи. Словаки. Поляки. Червона Армія несе звільнення від фашистського ярма!»

У 1945 році зробив один з найбільш емоційних плакатів присвячених останнім дням війни і перемозі над фашизмом: «Чехи. Словаки. Поляки. Червона Армія несе звільнення від фашистського ярма!».

Інші картини:

«Герої севастопольського повстання 1905 року» (1956);
«В. І. Ленін на параді Всевобучу» (1957).

Автор книги «Годы жизни и работы» (1989).

Живописні та графічні твори художника знаходяться в колекціях провідних російських музеїв: Державної Третьяковської галереї, Російського музею, Державному музеї образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна і інших. Тиражні плакати зберігаються в фондах Російської державної бібліотеки, Наукової бібліотеки Російської академії мистецтв, Державному історико-меморіальному музеї-заповіднику «Сталінградська битва»^[4].