Шовковична вулиця (Київ)

Шовковична вулиця
Київ
Шовковична вулиця; Київ
Місцевість	Липки
Район	Печерський
Колишні назви
	вул. Левашовська, вул. Лібкнехта, вул. Карла Лібкнехта, Горст Вессельштрасе
Загальні відомості
Протяжність	1,2 км
Координати початку	50°26′49.33″ пн. ш. 30°32′11.64″ сх. д. / 50.4470361° пн. ш. 30.5365667° сх. д.
Координати кінця	50°26′20.74″ пн. ш. 30°31′31.63″ сх. д. / 50.4390944° пн. ш. 30.5254528° сх. д.
поштові індекси	01004, 01008, 01021, 01024, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро	«Палац спорту»; «Хрещатик»
Автобуси	А 24, 62 (на початку), 55 (у кінці)
Тролейбуси	Тр 14, 15 (у кінці)
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт, бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	Шоколадний будиночок, будинок Ікскюль-Гільденбанда
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11908
У проєкті OpenStreetMap	r372705
Мапа
Шовковична вулиця у Вікісховищі

Шовкови́чна ву́лиця — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Липки. Простягається від вулиці Михайла Грушевського до вулиць Мечникова і Басейної.

Прилучаються вулиці Інститутська, Липський провулок, вулиці Пилипа Орлика, Лютеранська, Академіка Богомольця, провулок Івана Козловського і вулиця Дарвіна.

До середини 1970-х років до Шовковичної вулиці прилучалася також вулиця Кропивницького (скорочена у зв'язку зі знесенням старої забудови на Шовковичній вулиці).

Історія

Вулиця відома з кінця XVIII століття як Аптекарська — тут, на розі з Олександрівською вулицею (сучасна вулиця Грушевського), розташовувалася одна з перших київських аптек. Повністю вулицю прокладено у 1830-х роках, під час заселення району Липки. Назва Шовковична вперше згадується у 1834 році, походить від шовковичного саду, територією якого прокладена вулиця (сад ліквідовано у 1835 році). Тоді ж існувала паралельна назва вулиці — Левашовська, на честь київського генерал-губернатора у 1834—1837 роках графа Василя Левашова, який реалізував планування Липок. У 1869 році назву Левашовська було офіційно затверджено^[1].

З 1919 року — вулиця Лібкнехта^[2]^[3] або вулиця Карла Лібкнехта, на честь діяча німецького і міжнародного комуністичного руху Карла Лібкнехта (останню назву підтверджено 1944 року^[4]). Під час німецької окупації у 1941—1943 роках вулиця мала назву Горст Вессельштрассе (нім. Horst Wessel Str.), на честь Горста Весселя^[5].

У 1993 році^[6] вулиці повернуто історичну назву — Шовковична.

Особистості

У будинку № 8-10 у різні роки мешкали радянський державний діяч Дмитро Мануїльський, письменники Ванда Василевська, Олександр Корнійчук, кінорежисер Олександр Довженко, композитор Пилип Козицький, художник Олександр Пащенко.

Установи та заклади

Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин, Комітет з питань правової політики (буд. № 2).
Новий театр на Печерську (буд. № 3).
Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (буд. № 4).
Театр пластичної драми на Печерську (буд. № 7-А).
Інститут соціології НАН України (буд. № 12).
Дитяча картинна галерея (буд. № 17).
Кловський ліцей № 77 (буд. № 25).
офісно-діловий центр «Horizon Office Towers» (№ 42-44, споруджений у 1995—1999 роках).
Бібліотека № 11 (46/48)
Музей історії сиру (буд. № 50а).^[7]

Пам'ятки історії та архітектури

№ 4 — колишній особняк А. Григор'єва (1875; добудовано і перебудовано)
№ 9 — колишній особняк Гессе (1880-ті)
№ 10 — колишній житловий будинок працівників Ради народних комісарів УРСР (1935)
№ 11 — колишній особняк Ісаєвича (1884; перебудований у 1939)
№ 12 — колишній особняк (1900)
№ 14 — колишній особняк Шестакова (1912)
№ 15/1 — колишній особняк Ковалевського (1911–1913)
№ 17/2 — «Шоколадний будиночок», колишній особняк Семена Могилевцева (1899)
№ 19 — прибутковий будинок Ікскюль-Гільденбанда (1900, архітектор М. А. Вишневський).^[8]
№ 21 — колишній житловий будинок працівників Ради народних комісарів УРСР (1935)
№ 36/7

Будинки № 3, 5, 7, 30/35, 39/1 (корпуси Свято-Михайлівської лікарні) споруджені в другій половині XIX — першій третині XX століття.

Забудова на Шовковичній вулиці

У середині XIX ст. забудова вулиці мала садибно-особняковий характер, ця особливість зберігалася майже до середини 30-х років XX ст. Тут містився губернаторський палац Київської, Волинської та Подільської губерній, де мешкали всі генерал-губернатори. У першій половині XIX ст. на вулиці мали садиби головним чином представники аристократичних родин - Одоєвські, Трубецькі та колишньої козацької старшини - Туманські, Санковські, Константиновичі, Сулими. В кінці XIX ст. великі садиби почали продавати, на вулиці стали оселятися київські 1-ї гільдії купці, власники цукрових заводів, члени київських банків. У 10-х рр. XX ст. додалося відразу декілька багатоповерхових прибуткових будинків за номерами 3, 16, 30, 36/7. Власники цих будинків акцентували своє соціальне становите розміщенням на фасадах родових гербів^[9].

Будинок №3;
Будинок № 14
Будинок № 15/1
Будинок № 19
Будинок № 32/34
Будинок № 36
Будинок № 40/7

Анотаційні дошки

Анотаційна дошка на честь Карла Лібкнехта на будинку № 36/7 (демонтовано 2016 року)
Анотаційна дошка на честь Карла Лібкнехта на будинку № 52/23 (демонтовано 2016 року)

Примітки

↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
↑ Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195—213.
↑ Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 2 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро» // Державний архів м. Києва. Ф. 1689. Оп. 1. Спр. 119, Арк. 207–212. [Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.]
↑ Музей сиру, Київ. itinery.com.ua. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020.
↑ Друг О., Томазов В. Київ, Шовковична, 19: Історія одного будинку [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.]
↑ Друг, Ольга Миколаївна.Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. – Львів: Світ, 2013. – 496, [XVI] с. : іл.

Джерела

Шовковична вулиця у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Київ»
	Інформація у Вікіданих^?
	Файли у Вікісховищі^?