Шонін Георгій Степанович

Шонін Георгій Степанович
Шонін Георгій Степанович
рос. Георгий Шонин
Народився	3 серпня 1935; Ровеньки, Луганська область, Українська СРР, СРСР
Помер	6 квітня 1997 (61 рік); Зоряне містечко, Московська область, Росія; ·інфаркт міокарда
Поховання	Леоніха
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	космонавт
Alma mater	Єйський вищий військовий авіаційний інститутd (1957), Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського (1968) і Краснодарське вище військове авіаційне училище льотчиків
Знання мов	російська
Членство	Перший загін космонавтів СРСР
Військове звання	Генерал-лейтенант авіації
Нагороди	; ; Класна кваліфікація військового льотчика
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Гео́ргій Степа́нович Шо́нін (3 серпня 1935, Ровеньки Луганської області — † 6 квітня 1997, Зоряне містечко, Московська область) — український радянський льотчик-космонавт. Герой Радянського Союзу (22 жовтня 1969). Генерал-лейтенант авіації (1985).

Біографія

Георгій Шонін народився 3 серпня 1935 року в сім'ї працівника фельдзв'язку Степана Васильовича Шоніна і домогосподарки Софії Володимирівни Пустирської. Вступив до Одеської спецшколи ВПС, але після її розформування закінчив Єйське військово-морське ордена Леніна авіаційне училище (1957), Військово-повітряну інженерну академію імені Жуковського (1968), Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу (ВАГШ) ЗС СРСР ім. К. Є. Ворошилова (1988). Кандидат технічних наук (1978).

У 1957–1960 служив льотчиком, старшим льотчиком у ВВС Балтійського і Північного флотів. 7 березня 1960 був зарахований до загону космонавтів (був у складі першого набору в цей загін).

11 жовтня — 16 жовтня 1969 брав участь в космічному польоті як командир корабля «Союз-6» (бортінженер — Валерій Кубасов). Тривалість польоту склала 4 доби 22 години 42 хвилини 47 секунд. Це був перший груповий політ трьох космічних кораблів, під час якого проводилося їх маневрування — також у космосі знаходились у той самий час «Союз-7» і «Союз-8». Під час польоту вперше у світі були здійснені експерименти з проведення зварювальних робіт в космосі на апаратурі, розробленій в Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона (установка «Вулкан»). Також був проведений експеримент «Факел» з виявлення запусків балістичних ракет.

22 жовтня 1969 року за успішний політ Шоніну надано звання Героя Радянського Союзу.

У 1970–1973 — начальник відділу (військові програми «Алмаз» і «Союз-ВІ») першого управління, в 1976–1979 — начальник другого управління (тренувальна база) Центру підготовки космонавтів. У 1979 відрахований із загону у зв'язку з переходом на льотну посаду у ВПС.

У 1979–1980 — заступник командувача 5-ю повітряною армією Одеського військового округу.

У 1980–1983 — заступник командувача ВПС Одеського військового округу.

У 1983–1988 — начальник управління Апарату начальника озброєнь ВПС, займався питаннями дослідного будівництва і серійних замовлень.

У 1988–1990 — начальник 30-го Центрального НДІ авіаційної і космічної техніки Міністерства оборони СРСР.

У 1990 звільнений в запас.

Помер 6 квітня 1997 року у Зоряному містечку від серцевого нападу.

Різне

Автор книг «Самые первые» («Найперші») (1976) про членів першого загону космонавтів, яким не довелося брати участь в космічних польотах, «Пам'ять серця» (2001).

Серед нагород українського космонавта — орден Леніна, орден Жовтневої Революції, орден Трудового Червоного Прапора, орден Червоної Зірки, радянські та іноземні медалі. Почесний громадянин міста Ровеньки^[2].

Невдовзі після польоту, що відбувся 11 жовтня, Георгій Шонін відвідав рідне місто Балта, прилетівши туди гелікоптером 27 грудня 1969 року. Незабаром в будівлі шахово-шашкового клубу Балти (нині Будинок дитячої творчості) з'явився музей (музейна кімната) космонавтики, до якого потрапив скафандр Шоніна. В тому ж клубі проводились шахово-шашкові турніри його імені. Зараз музею немає (з 2005-го).

Вулиця Шоніна у місті Балта, Сніжне.