Штихов Георгій Васильович

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати=

Георгій Васильович Штихов
біл. Георгій Васілевіч Штыхаў
Ім'я при народженні	біл. Георгій Штыхаў
Народився	14 липня 1927(1927-07-14)  Стара Белиця, Уваровський район, Гомельський округ, Білоруська РСР, СРСР
Помер	2 березня 2018(2018-03-02) (90 років)
Країна	СРСР  Білорусь
Національність	білорус
Діяльність	археолог, історик, викладач університету
Alma mater	Білоруський державний університет
Галузь	археологія, історія
Заклад	Національна академія наук Білорусі
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Аспіранти, докторанти	Dzianis Dukd Ihar Marzaliukd
Нагороди

Георгій Васильович Штихов (біл. Гео́ргій Васі́левіч Шты́хаў, рос. Гео́ргий Васи́льевич Шты́хов, *14 липня 1927, с. Стара Белиця, Гомельський район — 2 березня 2018) — білоруський археолог, історик-медієвіст, доктор історичних наук, професор, лауреат Державної премії Білорусі.

Народився в родині службовців.

У 1956—1959 рр. працював учителем у школах Гродненської області та Гомельської області.

У 1956 р. закінчив історичний факультет Білоруського державного університету.

У 1959—1962 рр. навчався в аспірантурі Інституту історії АН БРСР. На формування історичного світогляду Г. Штихова значно вплинули В. М. Ігнатовський і О. Г. Митрофанов.

У 1962—2000 рр. — був молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником, завідувачем сектору, завідувачем відділу археології та історії Полоцької землі Інституту історії АН БРСР.

У 1965 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Стародавній Полоцьк (IX—XIII ст.)» (науковий керівник — В. Р. Тарасенко).

З 1982 р. очолив постійну комісію з археологічного дослідження древнього Мінська.

У 1983 р. захистив докторську дисертацію за темою «Міста Полоцької землі (IX—XIII ст.)».

У 1987 р став професором.

У 1994—1994 рр. очолював Білоруську асоціацію жертв політичних репресій.

З 2000 р. — головний науковий співробітник відділу археології середньовічного періоду Інституту історії НАН Білорусі.

Наукові інтереси: археологія та історія Білорусі VI—XIII ст., історія та археологія Полоцької землі, джерела білоруської народності. Досліджує міста Полоцької землі і курганні могильники раннього Середньовіччя північної та центральної Білорусі. Керував експедиціями з вивчення Полоцька, Заславля, Вітебська, Борисова, Лукомля, Логойська, Кописі, а також, у 2006 р. проводив розкопки археологічного пам'ятника «Баронікі» — городище біля с. Баронікі Вітебського району, яке знаходиться на північно-східній околиці села, на лівому березі р. Лучоса.

Підготував 2 докторів наук і 19 кандидатів наук.

Від 1990 р. — лауреат Державної премії Білорусі.

Автор понад 490 робіт.

• Галасы далёкіх продкаў. — Мн., 1968 г.
• Археологическая карта Беларуси. — Вып. 2. — Мн., 1971 г.
• Ажываюць сівыя стагоддзі. — Мн., 1974 г.
• Древний Полоцк: IX—XIII вв. — Мн., 1975 г.
• Города Белоруссии по летописям и раскопам (IX—XIII вв.). — Мн., 1975 г.
• Города Полоцкой земли (IX—XIII вв.). — Мн., 1978 г.
• Крывічы: Па матэрыялах раскопак курганоў у Паўночнай Беларусь — Мн., 1992 г.
• Гісторыя Беларусі: ад старажытных часоў да канца XIII ст. Вучэб. дапам. — Мн., 1994 г.
• Гісторыя Беларусі ў сярэднія вякі: Мн., 1996 г.
• Старажытныя дзяржавы на тэрыторыі Беларусі. — Мн., 1999 г.
• Гісторыя Беларусі ў сярэднія вякі: Падручнік для 6-га кл. агульнаадукацыйнай школы. — Мн.: Народная асвета, 2001 г.
• Мінск — сталіца ўдзельнага княства Полацкай зямлі // Гісторыя Мінска. — Мн., 2006 г.
• Лукомль: археологический комплекс железного века и средневековья.— Мн., 2014 г.
• Узнікненне Лагойска. Гісторыка-археалагічны нарыс. — Мінск: Беларус. навука, 2015. — 106 с.

• Виктор Корбут, Летопись нашего времени. Советская Белоруссия (23.01.2007) (рос.)