1925 — член режисерського штабу мистецького об'єднання «Березіль». Літератори Павло Щербатинський і Лазар Френкель працювали при штабі на постійній роботі.[2][3] Співпрацював також з В. Ярошенком.
1929 — Київський театр малих форм (ТЕМАФ) поставив кілька вистав за сценарієм П. Щербатинського, найбільш вдала з яких — Ораторія-плакат «7+17».
1930–1931 — сценарист у Київському цирку[6], де за його сценарієм Г. Юрою був поставлений «Бунтар Кармелюк» (1930).
Був репресований в часи сталінських репресій.[7] На даний час опубліковані уривки з допитів В. Чечвянського[8] (брата О. Вишні), який був змушений свідчити про те, що П. Щербатинський серед інших молодих літераторів входив до підпільної контрреволюційної організації. Також про його участь у «підпіллі» свідчив і репресований поет Марко Вороний.[9]Максим Рильський намагався виправдати молодих літераторів: «останніми часами я почасти зблизився на ґрунті чарки горілки, шклянки пива — з деким із молодших літераторів: Яковенком, Косяченком, Щербатинським (останнього, як досвідченого в театральній справі, я притягав до роботи над лібретто опери).»[10] «Чи втяг я кого-небудь до організації? Ні. Але шкідливо впливати на молодших товаришів (Косяченко, Яковенко, Щербатинський) — спитувався. Молодняк реагував досить невиразно, але моя шкідлива роль безперечна».[11][12]
Роботи
«За двома зайцями» (1925) — фрагменти сценарію до спектаклю театру «Березіль» (Харків)
«Старовинний петрушка» та «Музики» за Л.Глібовим (1927) — режисерська робота в Театрі ляльок (Київ)[13]
↑ Малихіна М. А. Модифікація циркового мистецтва в Україні: 20-і роки ХХ століття // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. — К. : Міленіум, 2013. — № 2. — с. 163
↑Доброї роботи!: п'єса / П. Щербатинський . — Київ: Укртеакіновидав, 1931 . — 88 с.
