Юридичний обов'язокЮриди́чний обо́в'язок — міра необхідної поведінки особи. Це об'єктивно необхідна та можлива поведінка, котра забезпечує реальність можливостей, наданих суспільством та державою індивіду. Зміст юридичного обов'язкуЗміст юридичного обов'язку складають варіанти необхідної поведінки, що слугують гарантією використання наданих суб'єктам можливостей. Структуру юридичного обов'язку складають чотири елементи:
Джерела виникнення юридичних обов'язківОбов'язки виникають:
Обов'язки за Конституцією УкраїниКонституція України покладає на людину і громадянина всього чотири обов'язки: Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Виконання обов'язківЮридичні обов'язки виконуються у межах, встановлених їх джерелом (договором, законом тощо). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством» (Стаття 19 Конституції України). Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства[1]. Співвідношення понять «обов'язок» і «зобов'язання»Поняття зобов'язання застосовується, як правило, до договірних та інших диспозитивних відносин; обов'язку — до всіх інших, а надто тих, що містять значний імперативний елемент. Коли вживають слово «зобов'язання» — мають на увазі, що в ньому присутній хоча б деякий елемент волі зобов'язаної особи. Приклади вживання понять подано в таблиці:
Див. також
ПриміткиПосилання
Джерела
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia