104-та десантно-штурмова дивізія (РФ)
104-та десантно-штурмова дивізія (104 ДШД, в/ч 73612)[1] — з'єднання Повітрянодесантних військ Збройних сил Російської Федерації чисельністю у дивізію. Дислокується у м. Ульяновськ, а під час війни — в окупованій Херсонській області. Є частиною окружного підпорядкування Центрального військового округу. 1992 року 104-та повітрянодесантна дивізія була передислокована із м. Гянджа Азербайджанської РСР до Ульяновська Російської РФСР. Брала участь у Першій чеченській війні. 1998 року дивізія скорочена до 31-ї десантно-штурмової бригади. 2000 року бригада брала участь у Другій чеченській війні. 2008 року частини бригади перебували в окупованій Абхазії. 2014 року підрозділи бригади брали участь у вторгненні до Криму і війні на сході України, де вели бої під Іловайськом. 2022 року бригада брала участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну на київському напрямку, пізніше воювала під Бахмутом. 2023 року бригада переформована на 104-ту десантно-штурмову дивізію і дислокувалася в окупованій Херсонській області. ІсторіяНезадовго перед розпадом СРСР у 1992 році 104-та гвардійська повітрянодесантна дивізія Радянської армії була передислокована із м. Гянджа Азербайджанської РСР до Ульяновська Російської РФСР. Після розпаду СРСР дивізія перейшла під юрисдикцію Російської Федерації й увійшла до складу Збройних сил РФ.[2] Перша чеченська війна104-та дивізія брала участь у Першій чеченській війні. 22 грудня 1994 року дивізія захопила м. Аргун.[3] 30 березня 1996 року в Сержень-Юрті потрапила в засідку чеченців колона техніки зі зведеного батальйону 104-ї дивізії. Бій ішов усю ніч, у ньому загинули 28 десантників і 69 дістали поранення. Втрати техніки склали 2 БМД-1, один БРДМ, кілька «Уралів» та «Газ-66».[4] За весь період війни військовослужбовці дивізії отримали понад 4 тисячі державних нагород, десять стали Героями Російської Федерації, четверо з яких — посмертно.[5] 1998 року 104-та гвардійська повітрянодесантна дивізія переформована на 31-шу гвардійську десантно-штурмову бригаду.[2] Друга чеченська війна17 листопада 1999 року в бою під Ведено розвідувальна група 31-ї бригади втратила 12 бійців загиблими та ще двоє були взяті в полон.[6] 27 лютого 2000 року бригада взяла штурмом Шатой.[7] Сотні військовослужбовців бригади були нагороджені державними нагородами, а двоє удостоєні звання Героя Росії. Війна у Південній ОсетіїДесантники 31-ї бригади під час російсько-грузинської війни 2008 року знаходилися в Абхазії.[8] Анексія КримуВійськовослужбовці 31 ОДШБр брали участь в інтервенції до Криму.[9][10] Зокрема, саме десантники 31 ОДШБр у формі підрозділу «Беркут» захопили Парламент Криму 26 лютого 2014 року.[11][12][13] Війна на сході УкраїниВлітку 2014 року бригада брала участь у боях на Донбасі. За даними британського аналітичного центру RUSI, на основі бригади була сформована батальйонно-тактична група, яка брала участь у бойових діях з 11 серпня 2014 року.[14] Один із десантників 31-ї бригади, що захоплював кримський парламент у лютому, Микола Козлов (рос. Николай Козлов), втратив ногу в літніх боях на Донбасі.[15][16] За словами його дядька, підрозділ Миколи Козлова потрапив у засідку при спробі визволити двох полонених бійців своєї 31-ї бригади. Окрім Миколи Козлова, відомо про загибель ще одного десантника 31-ї бригади, що також перевдягався у форму «Беркута», — Даврана Муратова.[17][18][18]
Військовослужбовці бригади брали участь у боях під Іловайськом. У період 25—26 серпня були взяті в полон десантники 31-ї бригади Ахметов Руслан (рос. Ахметов Руслан) та Ільмітов Арсеній (рос. Ильмитов Арсений). Подробиці взяття в полон достеменно невідомі — солдат 93 ОМБр Юрій Пузанов свідчить, що російських десантників взяли в полон, коли ті зайшли в корівник, де вже були українські солдати.[19][20] Сергій Побережний з 51 ОМБр свідчить, що Ільмітова і Ахметова захопили 25 серпня в с. Дзеркальне, коли ті розмовляли з місцевим мешканцем.[21] 29 серпня 2014 року під час спроби українських сил вийти з оточення під Іловайськом російські формування відкрили вогонь по колонах. У селищі Червоносільське бійці батальйону «Донбас» атакували позиції російських сил, зайнявши селище і взявши у полон двох десантників 31 ОДШБр — Терських Микиту (рос. Терских Никита) та Сардаряна Євгена (рос. Сардарян Евгений),[22][23] що потрапили в полон разом з двома військовослужбовцями 6-ї окремої танкової бригади Збройних сил РФ. 30 серпня полонені були звільнені в результаті переговорів в обмін на змогу виходу українських сил без зброї.[24] 31 серпня 2014 року голова Дніпропетровської ОДА Борис Філатов повідомив, що російські військові обстріляли колону українських військ, яка намагалася вийти з оточення під Іловайськом, і вбили в тому числі і полонених російських десантників.[25] 2 жовтня 2014 року ресурс РБК, посилаючись на слова комбата Юрія Берези, опублікував матеріал, у якому стверджував, що Ахметова та Ільмітова було розстріляно військами РФ під час виходу колони.[26] 6 жовтня 2014 року LifeNews опублікував сюжет, у якому кореспондент агентства побував у пункті постійної дислокації 31-ї бригади в Ульяновську, де взяв інтерв'ю в Ахметова та Ільмітова, спростовуючи смерть військовослужбовців і підтвердивши таким чином їх статус як діючих контрактників бригади.[27][28][29] Російське вторгнення 2022 року У 2022 році бригада бере участь у вторгненні в Україну на Північному напрямку. 6 березня в ході боїв за Гостомель російські десантники зазнали, за даними Російської служби Бі-бі-сі, найбільших одномоментних втрат, тільки за відкритими джерелами встановлено загибель як мінімум 27 солдатів і офіцерів, в основному з 31-ї бригади ПДВ.[30] Після відступу російських військ з Київської області залишки бригади були перекинуті на схід України для участі в битві під Ізюмом, а потім брали участь у битві під Сєвєродонецьком.[31] На початку червня 2022 року на Луганщині бійці 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила захопили машину БМД-4М 31-ї окремої десантно-штурмової бригади Росії разом з доволі рідкісним РПГ-30 та ліквідували її екіпаж.[32] Станом на 1 червня 2022 року, 31-ша бригада ПДВ втратила загиблими не менш ніж 52 особи, а тому числі командира батальйону, майора Дениса Ягідарова. При вказівці місця дислокації цих десантників згадуються не тільки Гостомель під Києвом, а й Волноваха в Донецькій області.[33] 1 вересня 2022 року заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олексій Громов сказав, що командування ЗС РФ вирішило розформувати 31-шу бригаду та 22-гу окрему бригаду спеціального призначення через те, що «у них залишилися в живих менше ніж 20 % особового складу».[34] 17 вересня 2023 року російськими джерелами було підтверджено загибель командира бригади, полковника Андрія Кондрашкіна на псевдо «Дунай». Причиною смерті, імовірно, є ураження командного пункту в тилу.[35] За даними журналіста Юрія Бутусова, це сталося під Бахмутом. Кондрашкін та частини 31-ї бригади відбивали атаки 3-ї штурмової бригади ЗСУ на південь від села Андріївка, але українські сили прорвали оборону російських сил на цій ділянці.[36] У жовтні 2023 року російські ЗМІ повідомили, що бригаду переформовують на 104-ту гвардійську десантно-штурмову дивізію.[37] В кінці листопада 2023 року британське Міністерство оборони повідомило, що до складу новоствореної 104-ї дивізії, що дислокувалася на окупованій Херсонщині, увійдуть 337-й полк, додатковий маневрений полк і 52-га артилерійська бригада.[38] 21 лютого 2024 року ЗСУ завдали трьох ракетних ударів за допомогою HIMARS по військовому полігону Росії поблизу н.п. Подо-Калинівка, Херсонська область. За даними ЗМІ, у момент удару на полігоні перебували, зокрема військовослужбовці 328-го десантно-штурмового полку 104 дшд. Загинуло 36 військових, ще 28 отримали поранення. Також джерела повідомляють про загибель заступника командира 328-го ДШП Дениса Кокшарова.[39] Структура
Командування
ВтратиПерша російсько-чеченська війнаЗа данними військово-історичного ресурсу «Преданный полк», в ході війни загинуло 86 десантників 104-ї дивізії.[40] Друга російсько-чеченська війнаЗа даними організації «Союз десантников России», в ході війни загинули 34 десантники бригади, серед яких — 1 майор і 3 молодші офіцери.[41] Війна на сході УкраїниМісцеве башкирське видання у вересні 2014 року повідомляло про 12 загиблих військовослужбовців 31-ї бригади.[42][43] З відкритих джерел та публікацій журналістів встановлено такі імена загиблих: Російське вторгнення в Україну (2022)Станом на 18 вересня 2023 року дослідникам російської групи «Медіазона» вдалося встановити імена понад 170 десантників бригади, що загинули під час вторгнення в Україну[44]. На 10 січня 2025 року вдалося встановити імена щонайменш 214 загиблих російських військових[45]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
