13-та зенітна дивізія (Третій Рейх)

13-та зенітна дивізія (Третій Рейх) 13. FlaK-Division
Прапор командира дивізії Люфтваффе
На службі	16 січня 1942 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Роль	Війська протиповітряної оборони
Чисельність	зенітна дивізія
У складі	Див. Командування
Гарнізон/Штаб	Кан
Війни/битви	Друга світова війна Західний фронт Німецька окупація Франції Операція «Оверлорд» Центрально-Європейська операція
Командування
Визначні командувачі	Макс Шаллер

13-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 13. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

13-та зенітна дивізія була створена 16 січня 1942 року під керівництвом генерал-майора Гастона фон Хаулін-Егерсберга в місті Борегар поблизу Кана на території окупованої Франції. На початку 1943 року, тепер під керівництвом Теодора Шпіса, 13-й зенітній дивізії була підпорядкована 5-та зенітна бригада (Ренн) і 12-та зенітна бригада (Сент). Основним завданням бригад була охорона тамтешніх центрів озброєння та прикриття від ударів з повітря об'єктів інфраструктури Люфтваффе.

1 липня 1944 року 13-та зенітна дивізія була підпорядкована командуванню Люфтваффе «Захід», маючи у своєму складі наступні частини:

• 15-й зенітний полк (Ренн)
• 30-й зенітний полк (Шербур)
• 100-й зенітний полк (Гавр)
• управління ППО на Ла-Манші (на Гернсі)

Після висадки союзників у Нормандії та бої, що відбулися за цим, війська вермахту почали поступовий відхід з території окупованої Франції. Наприкінці серпня 1944 року 13-та зенітна дивізія перемістилася на свій новий командний пункт поблизу Страсбурга. До того часу дивізія збила свій 1000-й літак противника і 26 серпня 1944 року була відзначена у Вермахтберіхті.

З жовтня 1944 року дивізія забезпечувала протиповітряне прикриття значної ділянки території від швейцарського кордону до північного Ельзасу. Станом на 1 листопада 1944 р. дивізії підпорядковувалися:

• 1-й зенітний полк FAS I
• 18-й зенітний полк
• 85-й зенітний полк
• 89-й зенітний полк

До грудня 1944 року командний пункт дивізії тричі передислокувався: 8 листопада до Генфельда, 22 листопада до Селести і нарешті до Бісайму. Наприкінці грудня дивізія мала у своєму складі 25 важких, 20 середніх та легких зенітних батарей, а також роту димових завіс. До 20 березня 1945 року зенітна дивізія складалася з 88-го зенітного полку та 130-го зенітного полку. Відтоді вищезазначені полки були відокремлені. 21 квітня 1945 року, дивізія з двома полками перебувала в районі 7-ї армії. Ситуація в останні дні війни стала ще більш неясною, коли 27 квітня командний пункт дивізії був або в Пльзені, або в Вельхау.

• Франція (лютий 1942 — листопад 1944);
• Німеччина (листопад 1944 — травень 1945).

• генерал-лейтенант Гастон фон Хаулін-Егерсберг (1 лютого — 1 липня 1942);
• генерал-лейтенант Теодор Шпісс (1 липня 1942 — 1 березня 1944);
• генерал-майор Макс Шаллер (1 березня — 1 жовтня 1944);
• генерал-майор Адольф Вольфф (нім. Adolf Wolff) (2 жовтня 1944 — 8 травня 1945).

• Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни
• 947-й зенітний артилерійський полк (СРСР)
• 88-мм зенітна гармата SK L/45
• Зенітний дивізіон
• 31-ша дивізія протиповітряної оборони (РФ)
• Західний фронт ППО

Виноски

Джерела

• 13. Flak-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
• 13. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
• 13. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)

• Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
• Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.