2022 року, після повномасштабного російського вторгнення, була створена 126-та окрема бригада територіальної оборони у місті Одеса. Вела бої у Кринках. У 2024 передана до морської піхоти, вела бої у Часовому Ярі. 2025 року перейменована на бригаду берегової оборони.
Історія
5 березня 2022 року на нараді з представниками правоохоронних органів та силових структур голова Одеської обласної військової адміністрації Максим Марченко оголосив своє рішення щодо створення додаткової бригади територіальної оборони в Одеській області.[4][5] 8 березня було призначено керівний склад і почалося формування бригади.[6][7] В бригаді щодня, без вихідних, відбувалися тренування, щоб в найкоротший термін з добровольців сформувати боєздатний підрозділ.[8][9][10][11]
Станом на 10 травня 2022 року командуванням 126-ї окремої бригади територіальної оборони була організована підготовка понад 2000 осіб добровольчих формувань територіальних громад Одещини.[12]
11 травня 2022 року під час проведення фортифікаційних робіт військовослужбовці бригади знайшли стародавні амфори, датовані приблизно 4-5 сторіччям до н. е. Рішенням командира бригади старовинні артефакти передали співробітникам Одеського археологічного музею НАН України.[13]
У травні 2024 року воїни 220-го батальйону бригади доставили побратимам у с. Кринки паски за допомогою FPV-дронів. Бригада на той час перебувала у складі 30 КМП командування Морської піхоти України.[15]
В липні 2024 року 223-й батальйон під час битви за Часів Яр перебував 70 діб на позиціях в оточенні. Боєкомплект, воду і їжу постачали дрони.[16]
3 вересня 2024 року бригада отримала безпілотний авіаційний розвідувальний комплекс «Mini Shark» і 200 ударних дронів Darts.[17]
2022: полковник Якобчук Лариса («Чайка») — перша жінка на такій посаді у ЗСУ[29][30][31][32]
Втрати
2022
6 жовтня 2022 — Грицюк Микола Миколайович («Доцент»), головний сержант. 22 травня 1971, с. Журавлівка Тульчинського району Вінницької області. Помер на службі.[33]
16 грудня 2022 — Рудой Костянтин («Аділь»). Загинув в Херсонській області.[34]
16 грудня 2022 — Андронов Олексій («Японець»). Загинув в Херсонській області.[34]
27 квітня 2023 — Гіжица Олександр Володимирович («Гіві»), солдат, водій стрілецького відділення. 09.04.1990. Загинув поблизу населеного пункту Отрадокам'янка Херсонської області.[35]
02023-08-088 серпня2023 — Задорожний Олексій («Алік»). 22 роки, с. Полянецьке Одеської області. Загинув в Козачих Лагерях.[36][37]
02023-08-088 серпня2023 — Порожній Дмитро («Фікус»), молодший сержант, командир відділення, 224-й батальйон. 26 років. Загинув поблизу села Козачі Лагері на Херсонщині.[38]
02023-08-088 серпня2023 — Кухоцький Денис Іванович («Ісус»). 21 рік, с. Городець, Рівненська область. Загинув від мінометного обстрілу поблизу села Козачі Лагері на Херсонщині.[39][40]
11 серпня 2023 — Шаєвський Сергій Валерійович («Танкіст»), молодший сержант. 9 травня 1980, с. Балкове Роздільнянського району Одеської області. Загинув поблизу населеного пункту Козачі Лагері Херсонської області.[42]
02023-08-2929 серпня2023 — Кучеренко Микола Сергійович («Холод») 4 вересня 1996, с. Гірське Одеської області. Загинув поблизу села Козачі Лагері на лівому березі Херсонщини.[43]
4 жовтня2023 — Нестеренко Віталій Миколайович («Віто»), старший лейтенант, командир розвідувального взводу, 222-й батальйон. 40 років. Загинув під час зіткнення з російською ДРГ в районі села Козачі Лагері на Херсонщині. Герой України.[44]
02023-11-033 листопада2023 — Троян Сергій («Троян»). 44 роки, м. Маріуполь. Загинув в бою за Кринки.[45]
9 червня 2024 — Андронатій Руслан Леонідович («Руля»), водій-електрик. 04.03.1981. Загинув біля населеного пункту Миколаївка Бориславського району Херсонської області.[47]
Традиції та символіка
Почесні назви
У листопаді 2022 року бригада повідомила про намір звернутися до влади про присвоєння почесної назви «імені Чорноморського козацтва».[48]
Нарукавний знак бригади
Нарукавний знак бригади був розроблений ГУ РСМЗ ЗСУ. Він був затверджений 25 липня Головнокомандувачем ЗСУ генералом Валерієм Залужним. Запроваджений наказом командира військової частини А7382 від 6 серпня 2022 року № 352.[3]
Нарукавний знак має вигляд геральдичного щита червоного кольору з синьою (блакитною) звуженою зубчатою главою та оздоблений синім (блакитним) кантом. Центральним елементом нарукавного знака є стилізований срібний абданк. Срібний абданк в червоному полі вказує на розташування військової частини в Одесі, оскільки у м. Кочубей (історична назва Одеси) як герб використовувався герб володарів міста Язловецьких — абданк. Нарукавний знак виконаний в кольорах, притаманних історичній та сучасній територіальній геральдиці.[3]
Мотиваційний нарукавний знак бригади
Мотиваційний знак — герб першого Отамана Чорноморського козацького війська Сидора Білого.[3]
Колишній нарукавний знак
Мотиваційна емблема
Вшанування
Нагороджені
Найвищими державними нагородами відзначені:
Алексапольський Святослав Миколайович («Свят») — молодший лейтенант (посмертно), командир розвідувального взводу 220 батальйону 126 окремої бригади територіальної оборони. Герой України, (2023, посмертно).
