46-та ракетна дивізія (СРСР)
46-та ракетна Нижньодніпровська ордена Жовтневої Революції Червонопрапорна дивізія (46 РД, в/ч 33883) — військове з'єднання в складі 43-ї ракетної армії РВСП Збройних сил СРСР. ІсторіяУ грудні 1959 року Ракетні війська стратегічного призначення СРСР виділені у самостійний вид військ Збройних сил СРСР. У червні 1960 року на базі розформованої 93-ї мотострілецької дивізії почалось формування 29-ї ракетної бригади, яка підпорядковувалась Головному штабу Ракетних військ. До 1 грудня 1960 року формування бригади було повністю завершене. Командиром бригади призначений полковник І. А. Хоменко. 30 травня 1961 року управління 29-ї ракетної бригади переформовано в управління 46-ї ракетної дивізії. З 16 липня 1961 року 46-та ракетна дивізія увійшла до складу 43-ї ракетної армії (м. Вінниця). Командиром дивізії став генерал-майор О. І. Колотій, а полковник І. А. Хоменко обійняв посаду заступника командира дивізії. На момент створення 46-ї ракетної дивізії до її складу увійшли:
У 1961 році комісією головнокомандувача РВСП були допущені до несення бойового чергування 8 бойових розрахунків 84-го ракетного полку, який до цього ніс лише дослідно-бойове чергування. На кінець 1962 року в дивізії бойове чергування вже несли 24 бойових розрахунки 62-го, 84-го і 309-го ракетних полків (по 8 у кожному), завершено будівництво шахтних ракетних комплексів для 1-го і 3-го дивізіонів 434-го ракетного полку. У 1962 році 46-й ракетній дивізії були передані нагороди і почесне найменування 93-ї мотострілецької дивізії і вона стала іменуватися 46-ю ракетною Нижньодніпровською Червонопрапорною дивізією. У грудні 1962 року в м. Умань була сформована школа підготовки сержантів (у березні 1968 року реорганізована у 301-шу військову школу молодших спеціалістів). У грудні 1964 року для забезпечення 46-ї ракетної дивізії була сформована 107-ма окрема вертолітна ескадрилья (ОВЕ), на озброєнні якої знаходились 9 вертольотів Мі-4 (згодом замінені на Мі-8) і 99-та окрема рота аеродромно-технічного забезпечення (ОРАТЗ) в місті Первомайськ[1]. Протягом 1968 року йшла інтенсивна робота з вибору позиційних районів для полків. Того ж року до складу дивізії увійшов 115-й ракетний полк, управління дивізії і 309-й ракетний полк переведено на новий штат. 1969 став роком будівництва і введення в експлуатацію нових ракетних комплексів 15ПО84 «ОС» з ракетами 8К84. З'явилось багато проблем, пов'язаних з формуванням і переформуванням частин, їх передислокацією на нові місця, вибором і будівництвом бойових ракетних комплексів. У жовтні 1968 року знятий з бойового чергування і переформований 309-й ракетний полк, а влітку 1969 року знятий з бойового чергування і переформований 69-й ракетний полк. Одночасно розформована 1805-та ртб і переведена до Первомайська 1058-ма ртб. За новими штатами зформовані 546-й і 552-й ракетні полки. Зі складу 9-го окремого ракетного корпусу передислокований і включений до складу дивізії 83-й ракетний полк. У 1971 році до складу дивізії включено ще три нових рекетних полки, особовий склад яких розпочав вивчення нового комплексу 15ПО20У (УР-100К). Офіцери пройшли перепідготовку у 100-му навчальному центрі. Починаючи з 1974 року в дивізії на бойовому чергуванні знаходились три різнотипні бойових ракетних комплекси (БРК), що значно ускладнювало роботу технічної ракетної бази з підтримки їх у постійній бойовій готовності з одночасним освоєнням і введенням у стрій нових БРК. З 16 травня 1978 року 46-та ракетна дивізія перейшла на нову систему бойового чергування в полках «ОС»: на бойове чергування заступала зміна у складі 3-х розрахунків по 2 офіцери (у вищих ступенях бойової готовності — по 3 офіцери). З 1 вересня 1979 року 434-й ракетний ордена Олександра Невського полк (в/ч 34189, позивний «Наклад») переформований з передислокацією на ст. Ясна Читинської області, де увійшов до складу 47-ї ракетної дивізії. У 1982 році розпочалось переозброєння 116-го і 355-го ракетних полків на нові БРК 15ПО35 і 15ПО30 відповідно. 1994 року в дев'яти полках дивізії налічувалося 86 міжконтинентальних балістичних ракет. У складі 4 ракетних полків (по 10 ШПУ в кожному) з рідкопаливними ракетами РС-18 (SS-19) і 5 ракетних полків — 46 твердопаливних РС-22 (SS-24). 30 жовтня 2001 року на місці бойовоï позиціï і командного пункту ракетного полку 46-ï ракетної дивізії (Побузьке) засновано Музей ракетних військ стратегічного призначення як філія Центрального музею Збройних сил України (нині Національного військово-історичного музею України)[2]. Склад
Озброєння
КомандуванняКомандири
Заступники командира
Начальники штабу
Примітки
Література
Джерела
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
