55-й піхотний Подільський полк
   55-й піхотний Подільський полк Російської імператорської армії — збройне формування (військова частина) піхоти Російської Імператорської армії, відоме боями з польськими повстанцями 1832, придушенням Угорської революції 1848, захопленням незалежних кавказьких князівств, боями за Силістру та кампанією у Болгарії 1878. Ліквідоване 1918 внаслідок масового дезертирства особового складу полку на румунському фронті І світової війни. Історія полкуЗ 1803 в російській армії перебував Подільський мушкетерський полк[1], перейменований в 1810 на 36-й єгерський полк. Роченсальмський полкПолк сформований в Роченсальмі 5 січня 1798 із трьох морських батальйонів Балтійського гребного флоту, у складі двох батальйонів, під назвою Гарнізонного генерал-майора Болотнікова полку. 31 березня 1801 полк р\отримав назву Роченсальмського гарнізонного полку і приведений до складу трьох батальйонів. У 1808 Роченсальмський гарнізонний полк взяв участь в російсько-шведській війні, при облозі фортець Ловізи і Свартгольма. Подільський полк17 січня 1811 із дев'яти рот Роченсальмського гарнізонного полку і трьох рот Тверського гарнізонного батальйону полковником Андрієм Масловим був сформований Подільський піхотний полк у складі трьох батальйонів. Під час Французько-російської війни 1812 року перебували спершу у Фінляндії, в корпусі генерала Штейнгеля, а після першого бою у Полоцьку приєдналися до корпусу графа Вітґенштейна і брали участь в боях під Чашниками, у селі Храброва і під Смолянами. З 5 лютого по 10 травня 1813 Подільський полк перебував в облозі Данциґа, а потім взяв участь у Лейпцизькій битві. 1814 полк браву участь у взятті Суассона, Ландрессі і в боях при Краоні і Лаоні. Під час каральних акцій проти польського повстання 1830—1831 років солдати полку брали участь у боях у Добре, битві під Гороховом, у Вільхівському гаї, у Дембі-Вельке і при Ігані. У другу половину кампанії Подільський полк брав участь в експедиціях проти корпусів Дембінського і Раморіно. 14 лютого 1831 3-й батальйон полку був відрахований на формування Замосційського піхотного полку, замість нього з Бердянського піхотного полку в Подільський полк надійшов новий батальйон. 28 січня 1833 Подільський полк, після приєднання 2-го батальйону 50-го єгерського полку[2], названий Подільським єгерським і приведений до складу чотирьох діючих і двох резервних батальйонів.[3] У 1833 Подільський полк знаходився у поході до Молдавського князівства і Волощини, входячи до складу допоміжного корпусу, висланого на допомогу Туреччині проти єгипетського хедива. 8 квітня 1841 Подільський полк прибув на Кавказ і, розташувавшись на Лабинській лінії, взяв участь в декількох експедиціях проти абадзехів і шапсугів. У 1844 солдати полку були призначені на Лівий фланг Кавказької лінії і брали участь у взятті аулів Черкей, Цудікар і Тілітль. 20 лютого 1845 4-й батальйон був відрахований до складу військ Окремого Кавказького корпусу, 23 лютого до полку надійшов батальйон з Бородінського полку, однак 16 грудня Подільський полк виділив 4-й (колишній батальйон Бородінської полку) і 2-й батальйони на формування Самурского піхотного полку. У тому ж 1845 Подільський полк брав участь в даргінській експедиції. Після повернення до Російської імперії в червні 1846 Подільський полк знову був приведений до чотирьохбатальйонного складу. Під час придушення Угорського повстання 1848—1849 полк брав участь в штурмі укріпленої позиції в Тімішоарській ущелині і фортеці Брашов. У Кримській війні полк перебував в облозі турецької фортеці Сілістри. 4 грудня 1853 через безстроково-відпускних були сформовані 5-й і 6-й резервні, а 10 березня 1854 року — 7-й і 8-й запасні батальйони. Після свого сформування 5-й і 6-й батальйони перебували в Одесі і витримали 10 квітня 1854 бомбардування англо-французьким флотом. З 20 квітня 1855 Подільський полк увійшов до складу гарнізону Севастополя, займаючи на південній стороні Ростилавський редут і люнет Бутакова. 9 і 10 травня Подільці прикривали будівництво контр-апрошів попереду 5-го бастіону, на Цвинтарній висоті і біля Карантинної бухти і витримали в ніч на 11 травня багнетний бій з французами. Взявши участь у відбитті штурмів 26 травня і 6 червня, полк захопив 5 липня 5-й бастіон і відбив 27 серпня останній штурм французів. За подвиги, вчинені під час облоги, 1-4-му батальйонам були подаровані 30 серпня 1856 Георгіївські прапори. 17 квітня 1856, після остаточного скасування єгерських полків, Подільський полк названий піхотним. Після закінчення Кримської війни 5, 6, 7 і 8-й батальйони були розформовані, 4-й батальйон зарахований до резервних військ і полк приведений до складу трьох батальйонів з трьома стрілецькими ротами. У 1863 Подільський полк взяв участь у приборканні Польського повстання 1863 року в Подільській губернії і знаходився в сутичках з повстанцями. 6 квітня 1863 із 4-го резервного батальйону і безстроково-відпускних був сформований двухбатальонний Полоцький резервний піхотний полк.[4] 25 березня 1864 Подільський полк отримав № 55. Російсько-турецька війна 1877—1878 Під час російсько-турецької війни (1877—1878) Подільський полк, здійснивши 15 червня 1877 переправу через Дунай у Зімнічу, зайняв після запеклого бою Свиштовські висоти. 12 серпня 1877 Подільці увійшли до складу Шипкінського загону і, перебуваючи беззмінно на позиції, утримували протягом 5 місяців перевал через Балкани. 13 серпня Подільський полк атакував противника, який зайняв Лісовий курган, і багнетами атакував урядові війська Османської імперії з траншей Лісової гори. Займаючи позиції на горі Св. Миколая, Подільці відбили штурм 5 вересня, а 28 грудня, під час розгрому турецької армії, атакували позицію турків з фронту і захопили два ряди ложементів. Подальші атаки головного укріплення велися по вузькому зледенілому шосе, шириною в 7 кроків, під убивчим вогнем противника і, не дивлячись на мужність всіх чинів, успіху не мали. Ці атаки, однак, утримали на фронті позиції 22 табору і поставили турків у безвихідне становище, що закінчилося взяттям в полон їхнього армії. Після кривавого бою 28 грудня в строю полку залишилося тільки 2 офіцери і 335 нижніх чинів; втрати склали 18 офіцерів і 1140 нижніх чинів. За геройські дії під час війни 1877—1878 полку були подаровані 17 квітня 1878 Георгіївські труби.  15 червня 1878 генерал-ад'ютант Ф. Ф. Радецький був призначений шефом полку і його ім'я приєднане до імені полку. 7 квітня 1879 був сформований 4-й батальйон. 5 січня 1898, в день столітнього ювілею, полку був подарований новий Георгіївський прапор. Нижнім чинам дарувався пам'ятний штандарт, з написом «На память керчь-еникольцу о дне столетия службы полка Царю и ОТЕЧЕСТВУ 5-го Января 1798 г. 5-го Января1898 г.» Російсько-японська війнаПід час російсько-японської війни Подільський полк був призначений до складу 2-ї Манчжурської армії і в листопаді 1904 захопив передові позиції на річці Шахе. З 12 по 15 січня полк брав участь в боях у Сандепу, причому 12 січня 1905 ним було взято в бою села Чжантань-Хенань, Вандіопа і Чанітао. Наступного дня Подільці атакували північну частину Сандепу і попри потужний вогонь противника, увірвалися в це село, зайнявши західну околицю. З 16 по 25 лютого Подільський полк брав участь в Мукденській битві. 25 лютого, перебуваючи в ар'єргарді генерала Ганенфельда, Подільський полк вів нерівний бій з насідаючим на нього з усіх боків противником; до вечора велика частина офіцерів і нижніх чинів була поранена, але залишки полку, розстрілявши набої, продовжували вести бій, пробиваючись багнетами на північ. Три рази залишки полку ходили вночі в атаку і лише на світанку 26 лютого, оточені з усіх боків ворогом, були взяті в полон дрібними частинами. З усього полку до Теліна прибуло тільки дві роти, що були у прикритті 41-ї артилерійської бригади, і кінно-мисливської команди, висланої заздалегідь на північ із прапором. До 26 лютого полк втратив свого командира, полковника Васильєва, 5 офіцерів і 618 нижніх чинів убитими, 17 офіцерів і 1200 нижніх чинів полоненими, серед яких було 6 офіцерів і 715 нижніх чинів пораненими. У перших числах березня з решти двох рот, з додаванням прибулих на укомплектування офіцерів і нижніх чинів, було сформовано ще 14 рот. Пам'ятник слави 55-го піхотного Подільського полкуПам'ятник був відкритий 26 серпня (8 вересня) 1912 в Бендерах, в день сторіччя Бородінської битви, в пам'ять про полеглих у Французько-російській війні 1812 року воїнів 55-го піхотного Подільського полку. Спочатку розташовувався приблизно за 25 сажнів на північ від Олександро-Невської церкви, в центрі невеликого скверу. У першій половині 1960-х пам'ятник слави 55-го піхотного Подільського полку винесли за межі фортеці і встановили зверненим до її валів на вулиці Енгельса (нині — Паніна), де він розташовується і понині.[5] Перша світова війнаУ серпні 1914, з початком Першої світової війни, полк, у складі 14-ї піхотної дивізії, 8-ї армії, під командуванням генерала від кавалерії Корнілова взяв участь в Галич-Львівській операції в результаті якої під напором російських військ, австро-угорці були змушені відступити. У 1915 році Подільці вели запеклі бої в Галичині і Польщі, безпосередньо біля Перемишля. У березні 1916 полк взяв участь у Брусилівському прориві. Спочатку він діяв в напрямку Луцького прориву — вів бої в районі Терешів, Корита і Острожця. Лютнева революціяЛютневу революцію 1917 року полк зустрів в Угорщині. У полку серед нижніх чинів і офіцерів почалися бродіння. 5 квітня 1917 року в полку був обраний перший офіцерський комітет. 27 квітня полк ухвалив рішення відсвяткувати 1 травня, як «Свято Свободи». 9 червня 1917 полковий комітет розглянув питання про роздачу подарунків, надісланих полку з міста Бендери. Зокрема було надіслано: 25 пудів сала, 30 пудів мила, 1 ящик сірників. Протокол підписав голова полкового комітету штабс-капітан Баранов (ЦГ ВІА СРСР, Ф.ВУА од. Хр.2669, оп.2, буд.3, л.31 і 93). В середині 1917 полк у складі 14-ї дивізії, 8-го корпусу, 4-й армії Румунського фронту продовжував дислокуватися в Угорщині. Полковий комітет ухвалив рішення заборонити поширення серед особового складу полку газет більшовицького (ленінського) спрямування. Після захоплення влади більшовикамиЖовтневий переворот 1917 року полк зустрів негативно. «Полковий комітет, ротні командири і командний склад Подільського полку одноголосно ухвалив підтримати загальноармійський комітет … і висловлює недовіру купці узурпаторів разом з Леніним і Троцьким на чолі»[6]. У грудні 1917 Подільський полк був виведений з румунського села Діордіо-Талдиєш у село Бистрогара. У полку різко впала дисципліна, з'явилися перші дезертири. Румунські війська почали захоплювати озброєння і майно деморалізованої російської армії. Станом на 1 січня 1918 госпчастина Подільського полку не змогла виплатити польові порційні і платню особовому складу. 9 січня 1918 Подільський полк у складі 14-ї дивізії почав відхід з Румунії в Бессарабію. Останній документ польової канцелярії полку датований 18 лютого 1918. В архівних документах 14-ї дивізії ім'я Іллі Парфелюка згадується в списку особового складу Подільського полку, як зниклого безвісти в 1916, де його звання позначено як прапорщик. Про те, що полк в 1917 організовано перейшов на бік більшовиків, архівних документів не виявлено. Відзнаки полку
Знаки розрізнення
Церква полкуПохідна церква полку носила назву Спаса Нерукотворного. Власного стаціонарного храму полк не мав, поки не прибув на місце постійної дислокації в Бендери. У 1889, з ініціативи командира полку, на вул. Софіївській почалося будівництво такого храму, що було закінчене в 1899 році. Зі статистичного опису церков по військовому відомству по місту Бендери відомо, що «церква 55-го піхотного Подільського полку в честь Нерукотворного Образу Христа Спасителя була кам'яною будівлею, у вигляді хреста, місткістю 500 чоловік. Споруджена в 1899 році на приватні пожертви (близько 35 тисячі рублів). Святий престол церкви названий на славу благовірного великого князя Олександра Невського». Шефи полкуШефи або почесні командири: Роченсальмський гарнізонний полк
Подільський полк
Командири полкуРоченсальмський гарнізонний полк
Подільський полк
Офіцери полку
Відомі люди, що служили в полку
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
