6-й армійський корпус (Російська імперія)
6-й армійський корпус (рос. 6-й армейский корпус) — загальновійськове оперативне з'єднання (армійський корпус) Російської імператорської армії. Сформоване 19 лютого 1877 року з 4-ї, 6-ї, 10-ї піхотних дивізій і 6-ї кавалерійської дивізії. Навесні та влітку 1917 року було «українізовано» й переформовано на 2-й Січовий Запорізький корпус. ІсторіяVI-й корпус у битвах у Східній Пруссії та Польщі в 1914—1915 рр.До 12/25 серпня 1914 року, завдяки необдуманим директивам Головнокомандувача військ Північно-Західного фронту генерала Жилінського[ru] й діям генерала Самсонова, замість зосередження, 2-га російська армія була розведена «віялом» на фронті в 120 верст у дні вирішальної битви (Битва під Танненбергом) з 8-ю німецькою армією.
. Бій розчленовувався на низку ізольованих корпусних боїв. 12/25 серпня VI російський корпус отримав зміну директиви, викликане дозволом Головнокомандувача наступати головними силами не на фронт Зеєбург — Растенбурґ, а на фронт Остерод — Алленштайн. Згідно з новою директивою, на VI російський корпус покладалося завдання, залишаючись у Бішофсбурга, забезпечити правий фланг 2-ї російської армії в районі між Алленштайном та головними Мазурськими озерами. Правіше йшла 4-та кавалерійська дивізія з метою розвідки у смузі Зеєбург-Растенбург[2]. Внаслідок кінної розвідки командир корпусу генерал Благовіщенський[ru] отримав відомості про присутність великих сил ворога у Лаутерна — Зебурга. У рамках поставленого корпусу завдання Благовіщенський вирішує пересунути 16-ту піхотну дивізію до Алленштайна. Вранці 13/26 серпня дивізія розпочала рух до Алленштайна. Тим часом, «з боку Лаутерна почався наступ супротивника». 4-та піхотна дивізія «втягнулася у бій і швидко витратила свої резерви». Нечисленна російська артилерія відмовилася від боротьби з батареями супротивника. Російські полки, героїчно опираючись, зазнавали величезних втрат від ворожого артилерійського вогню. О 1 годині дня командир VI корпусу наказує 16-й піхотної дивізії повернутися до Бішофсбургу для надання допомоги 4-й піхотній дивізії. Один полк був спрямований до Бішофсбургу, а решті сил було наказано рушити на захід для завдання флангового удару. Проте, забракло часу: 4-та піхотна дивізія охоплена з трьох сторін, почала відхід до Ортельсбургу. Безладний відступ 4-ї піхотної дивізії прикрили частини 16-ї піхотної та 4-ї кавалерійської дивізій.
. Вранці 14/27 серпня 16-та піхотна дивізія розпочала відступ від Бішофсбурга у напрямку на Менсгут. Близько 4 години дня її ар'єргард вплутався в бій з авангардом противника на північ від Менсгута. Поступово «розгорнулися і вступили в бій також головні сили 16 піхотної дивізії». Противник змушений був припинити наступ. Вночі 15/28 серпня «дивізія пройшла повз палаючого Ортельсбурга і розташувалася на схід від нього». Центральні корпуси армії генерала Самсонова перебували біля Алленштейна та на захід. Військовий історик Головін Н. у своїх дослідженнях зазначає, що «за таких умов для 16-ї піхотної дивізії був лише один шлях: дорога на Пассенхайм для того, щоб, захищаючи дефіле, що знаходяться там між озерами, не допустити ворожий корпус вийти в тил головним силам армії Самсонова». 16-а піхотна дивізія мала зайняти або Пассенхайм, або Єдвабно або Вілленберг. Однак цього не було зроблено ні в ніч на 16/29 серпня, ні вдень 16/29 серпня. Командир дивізії та його штаб не прийняли самостійне рішення, що відповідає складовій обстановки і разом зі своєю дивізією «пасивно» відступали слідом «за 4-ю піхотною дивізією, що пішла на південь і корпусним начальством».
. До 17/30 серпня штаб фронту не вживає жодних заходів «для того, щоб взяти до рук управління фланговими корпусами» 2-ї російської армії. Об 11-й годині ранку 17/30 серпня було отримано наказ зі штабу фронту про необхідність зосередження VI корпусу у Вілленберга, 4-ї кавалерійської дивізії рушити на Пассенхайм з метою забезпечити правий фланг і тил центральних корпусів армії Самсонова. Надвечір VI корпус просунувся на 15 верст у напрямку Ліповець. 4-та кавалерійська дивізія знову наблизилася до Грамена. 17/30 серпня стався полон деяких частин XIII корпусу. У ніч на 18/31 серпня Жилінський наказує VI корпусу відступити на Мишковець і далі на Остроленку[5]. Головін Н. писав, що продовження руху корпусу на Вілленберг врятувало б частини 36-ї піхотної дивізії під командуванням генерала Преженцова[ru] (майже 11 000). Однак, воля Головнокомандувача військ Північно-Західного фронту генерала Жилінського «не зуміла виявити навіть невелику наполегливість, щоб урятувати залишки тих героїв, яких так безрозсудно гнала в авантюру»[6].
. З 12 жовтня 1914 року корпус входив до складу 1-ї армії під командуванням генерала від кавалерії П. К. Ренненкампфа. Виконував завдання щодо прикриття правого флангу та тилу армії, що діяла на захід від Вісли. 4 листопада брав участь у наступі на Рацьонж, Серпць й Рипін. 15 листопада корпус почав наступ на містечка Собота і Бєляви, потіснив частини німецької 1-ї піхотної дивізії, перейшов р.Мрогу і закріпився на нових позиціях. До 6 грудня після важких боїв чисельність корпусу впала до 17 тис. осіб (40% від штатної чисельності та 58% від чисельності на 1 листопада)[8]. У середині грудня корпус зайняв 15-км ділянку фронту біля злиття річок Бзура та Равка. У боях у цьому районі його війська зазнали з боку німців атаки з використанням хімічної зброї.[9]. 7 січня 1915 року корпус було передано в 2-гу армію (командувач генерал від інфантерії В. В. Смирнов[ru]). У другій половині січня 1915 року корпус зіграв провідну роль у відбитті демонстративного наступу 11-ї німецької армії в районі Боржимів - Воля Шидловська, але його втрати у цій битві склали до 40 000 осіб.[10] З червня 1915 року передано до складу 11-ї армії (командувач генерал від інфантерії Д. Г. Щербачов) Південно-Західний фронт. Був перекинутий до Галичини, де взяв участь в ударі у фланг німецьких частин генерал-полковника А. фон Макензена, що наступали. У цих боях російські війська завдали поразки двом корпусам ворога, взявши 13 тис. полонених, захопивши 6 артилерійських гармат та понад 40 кулеметів. Із 3 червня корпус перейшов до оборони. Корпус — учасник Таневської битви 18 — 25 червня 1915 р.[11][12][13][14][15] і Люблінсько-Холмської битви 9 — 22 липня 1915 р.[16][17] Восени 1915 року 6-й армійський корпус взяв участь у наступальній операції південних армій Південно-Західного фронту на р. Серет. На початок листопада спільно з 17-м армійським корпусом[ru] було взято в полон понад 10 тис. полонених. СтруктураДо початку Першої світової війни входив до складу Варшавської військової округи. Склад на 18.07.14
КомандуванняКомандувачі корпусу
Начальники штабу корпусу
Начальники артилерії корпусуВ 1910 посаду начальника артилерії корпусу була замінена посадою інспектора артилерії Посада начальника/інспектора артилерії корпусу відповідала чину генерал-лейтенанта. Особи, які призначалися на цю посаду в чині генерал-майора, були виконувачами обов'язків і затверджувалися в ній одночасно з піднесенням до генерал-лейтенантів.
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
