Гордієнко Кость

Кость Гордієнко
Ім'я при народженні	Костянтин Гордійович Гордієнко
Народився	17 століття
Помер	4 (15) травня 1733  Республіканець, Україна
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Суспільний стан	козак
Військове звання	кошовий отаман
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ко́сть (Костянти́н) Горді́йович Гордіє́нко (Головко́) (нар. ? — 4 [15] травня 1733, Кам'янська Січ, нині село Республіканець Херсонщини) — кошовий отаман Запорозької Січі, гетьман дубоссарський (з 1714 року), військовий і політичний діяч, який попри особисту неприязнь до Івана Мазепи^[1] уклав воєнний союз із Мазепою і Гетьманщиною у війні проти Петра I. Створив та очолив Кам'янську Січ. До 1728 р. очолював Олешківську Січ, сподвижник та співавтор Конституції Гетьмана Війська Запорозького Городового Пилипа Орлика.

Фахівець з історії запорожців Дмитро Яворницький вважав, що кошовий Гордієнко родом з Полтавщини, дослідник польського походження Аполлон Скальковський припускав, що Кость був родом з Волині, з українського шляхетського роду Гординських. На користь першого варіанту свідчить той факт, що прикладати прізвище до ймення батька було звичаєм на Лівобережній Україні, а не на Волині.^[2]

На надмогильній плиті кошового отамана було висічено частину герба Костя Гордієнка — вістря стріли. Гординські від XV ст. уживали герб, в основі якого також перебувала фігура стріли^[3].

Навчався в Києво-Могилянській колегії, пізніше вступив до Війська Запорозького Низового.

Був козаком Платнирівського куреня Запорозької Січі. 12 разів його обирали Кошовим Отаманом Запорозької Січі. Обіймав цю посаду 1702 року, з грудня 1703 до 27 травня 1706 р., а також з грудня 1707 до квітня 1709. У 1710—1728 рр. — Кошовий Отаман Кам'янської та Олешківської Січі.

Кость Гордієнко відверто виступав проти московського гніту, відкрито відстоював права й вольності Війська Запорозького перед Петром I, чим заслужив довіру та повагу запорожців.

1702 — надіслав листа царю Петру I, у якому писав про належність Запорожцям земель по Самару, особливо після будівництва біля Чортомлицької Січі фортеці Кам'яний Затон. Тим же була мотивована й відмова присягнути на вірність Петру I та спроба спільно з кримським ханом Девлет II Ґераєм виступити проти Москви. Для цього до Бахчисараю було відправлено посольство на чолі із супруном Стеблевським. Проте османський великий візир Хусейн-паша не схвалив цих планів, сприявши поваленню хана з трону.

Петро послав на Запоріжжя своїх підручних підмовляти Козацтво, щоб скинуло Гордієнка, і 1703-го замість нього було обрано Герасима Крису^[4].

Попри особисту неприязнь до Гетьмана Івана Мазепи, у 1709 року підтримав його й разом із запорожцями перейшов на його бік. При зустрічі зі Шведським Королем Карлом XII, Кость Гордієнко виголосив промову латинською мовою. Послідовно виступав за шведсько-український союз та проти наступу московитів на козацькі вольності.

Після смерті Івана Мазепи у місті Бендери спільно з Пилипом Орликом брав участь у складанні Бендерської конституції («Конституції Пилипа Орлика», «Договір і постанови між гетьманом Орликом і Військом Запорозьким 1710 року»).

Син Костя, Василь Гордієнко, після взяття Батурина (1708) був захоплений московитами у Верхньому Салтові й невдовзі після звільнення помер. Після Полтавської битви (1709) московити знову мали намір заарештувати його, але, через відсутність можливості зробити це, викопали й обезголовили труп, після чого повісили на дереві.^[5]

У 1711 році як кошовий брав участь у поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну, з метою звільнення України від московської навали. Похід, на жаль, закінчився невдачею.

Після руйнування Кам'янської Січі московською каральною експедицією Шеремєтєва в 1711 р. Кость Гордієнко разом із запорожцями перебрався на територію Кримського ханства (землі у гирлі Дніпра), де осів в Олешках і заснував Олешківську Січ, яку очолював до 1728 р.

Після вимушеної еміграції Пилипа Орлика, в 1714 році обійняв посаду гетьмана Дубоссарського. Неодноразово залагоджував конфлікти запорожців із кримським ханом і турецьким султаном.

З 1729 року не брав участі в політичній діяльності, але своїм авторитетом стримував Запорожців від повернення під владу московитів. Похований у Кам'янській Січі.

Був урочисто похований запорожцями з мушкетними та гарматними залпами на території Кам'янської Січі (тепер село Республіканець Бериславського району Херсонської області). Могила з унікальним кам'яним пам'ятником-хрестом збереглася до наших днів.

• 57-ма окрема мотопіхотна бригада носить ім'я кошового отамана Костя Гордієнка (з 2014 року)
• Вулиця Костя Гордієнка у містах Дніпро, Львів, Миколаїв, Первомайськ, Полтава, Кривий Ріг.
• Провулок Костя Гордієнка у місті Київ

Гордієнко Кость у сестринських Вікіпроєктах
	Інформація у Вікіданих?
	Цитати у Вікіцитатах?
	Генеалогія на Родоводі?
	Файли у Вікісховищі?

• Логвиненко Леонід. Молитва за Василя Гордієнка [Архівовано 30 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Станіславський В. В. Гордієнко Кость [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 162. — ISBN 966-00-0405-2.
• Кащенко Адріан. Кость Гордієнко-Головко — останній лицар Запорожжя [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Також — оригінал видання 1919 року
• Чухліб Т. В. Ідея відмови кошового отамана Запорозької Січі К.Гордієнка від протекції Москви в умовах Північної війни 1700—1721 рр. Чорноморська минувшина: Збірник — 2009. — Вип. 4. — С. 18-24.

• Гордієнко [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Гордієнко Кость [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 267-268. — 1000 екз.