Джон Бейтс Кларк
Джон Бейтс Кларк (англ. John Bates Clark; 26 січня 1847, Провіденс, США — 21 березня 1938, Нью-Йорк, США) — американський економіст, представник неокласичної школи економічної науки,[4] засновник американської школи маржиналізму.[5] Батько Джона Моріса Кларка. БіографіяДжон Бейтс Кларк народився 26 січня 1847 в штаті Род-Айленд, США. Навчався в Емгерстському коледжі, штат Массачусетс, де він отримав вчений ступінь в 1872 році, у віці 25 років. З 1872 по 1875 він навчався в університетах Цюриха і Гайдельберга під керівництвом Карла Кніса (член німецької історичної школи економіки). Після повернення до Америки, він розпочав викладацьку діяльність в Колумбійському університеті, де працював до своєї відставки в 1923 році. Серед багатьох його учнів можна відзначити Едвіна Селігмена, який використав теорію граничної корисності, щоб обґрунтувати принципи прогресивного прибуткового оподаткування, фінансів, а також економічної історії. (Е. Селігмен, Принципи Економіки, 1905);[6] Генрі Людвела Мура і багато інших, котрі намагалися знайти статистичне підтвердження теорії Кларка про формування заробітної плати відповідно до граничної продуктивності праці.[4] Науковий внесокГоловна заслуга Джона Б. Кларка, що призвела до формування неокласичної економічної теорії, полягає насамперед у розробці концепції розподілу доходів на основі принципів граничного аналізу цін факторів виробництва, яку в економічній літературі називають, як правило, «законом граничної продуктивності». Кожен фактор виробництва, на думку Кларка, характеризується специфічною продуктивністю, що полягає у створенні відповідних доходів. Американський вчений увів поняття «гранична продуктивність факторів виробництва», яку він поставив у залежність від їх обсягу. За так званим законом спадної продуктивності праці, за умови, коли обсяг усіх факторів залишається незмінним, а зростає лише чисельність робітників, кожен новий додатковий працівник буде виробляти все менший граничний продукт праці. Цей закон, як вважав Кларк, діє і за умов статики, і за умов динаміки, однак у першому випадку його дія відчутніша, адже немає технічного прогресу, що у разі зростанні кількості працюючих зменшує фондоозброєність праці й знижує її продуктивність.[7] Головні праці
Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
