Конвой SC 118
Конвой SC 118 (англ. Convoy SC 118) — 118-й атлантичний конвой серії SC у кількості 64 транспортних суден, що в супроводженні союзних кораблів британської ескортної групи B-2 прямував із Сідні до Ліверпуля. Конвой вийшов 24 січня від берегів Канади і 12 лютого досягнув Ліверпуля. На маршруті руху конвой суден був атакований двадцятьма німецькими підводними човнами, утративши при цьому 12 суден і одне судно пошкодженим (згодом добито); загинуло внаслідок атак та утоплення 445 матросів союзного конвою. Німецький флот утратив три підводні човни затопленими та кілька пошкодженими. Історія24 січня 1943 року судна конвою вирушили з Нью-Йорка і зустрілися з групою ескортних сил B-2 середньо-океанського регіону, що складалася з есмінців класу «V» «Ванесса» та «Вімі», куттера класу «Трежері» «Бібб», есмінця класу «Таун» «Беверлі», корветів класу «Флауер» «Кампанула», «Міньйонет», «Абелія» та «Лобелія», а також рятувального судна конвою «Товард». Коли вжиті заходи щодо захисту конвоїв у західній Атлантиці поклали край «Другому щасливому часу», адмірал Карл Деніц, головнокомандувач підводних сил Крігсмаріне[en] (BdU), переніс свою увагу на середню Атлантику, щоб уникнути зони досяжності патрулювання літаків. Хоча в середині океану маршрути конвоїв стали менш передбачуваними, Деніц вважав, що збільшена кількість підводних човнів, що діятимуть одночасно, зможе ефективно шукати конвої за сприяння розвідувальних даних, отриманих завдяки розшифровці дешифрувальників морської розвідки (B-Dienst)[en] британського військово-морського шифру номер 3[1]. Однак лише 20 відсотків із 180 трансатлантичних конвоїв, що йшли з кінця липня 1942 року до кінця квітня 1943 року, втратили судна внаслідок нападу підводних човнів[2]. 2 лютого U-456 потопив три судна конвою HX 224. Один із членів екіпажу затопленого німцями судна був підібраний U-632 і повідомив своїм рятувальникам, що за HX 224 слідує повільніший конвой. У передсвітанковій темряві 4 лютого недбайливий моряк торговельного судна конвою SC 118 запустив піротехнічну освітлювальну ракету з борту норвезького вантажного судна SS Vannik. Німецький підводний човен U-187 виявив транспортний конвой по сліду ракети і повідомив про виявлення ворожого конвою, втім був негайно потоплений есмінцями «Беверлі» та «Вімі» після того, як «Бібб» та «Товард» тріангулювали місцезнаходження підводного човна противника в момент виходу його в ефір, використовуючи високочастотний радіопеленгатор (HF/DF або Huff-Duff). Есмінці врятували 44 члени екіпажу підводного човна. Польське вантажне судно Zagloba було торпедовано на незахищеному боці конвою підводним човном U-262, а U-413 затопив американське вантажне судно West Portal, що відстало від головних сил конвою. 5 лютого ескорт конвою був підсилений куттером класу «Трежері» «Інгем» та есмінцями класу «Вікс» «Беббітт» та «Шенк», які прибули з Ісландії. Підсилений ескорт пошкодив U-262 та U-267. На світанку 7 лютого підводний човен U-402 капітан-лейтенанта Зігфріда фон Форстнера торпедував британське вантажне судно «Африка», норвезький танкер «Дагільд», грецьке вантажне судно «Калліопі», американський танкер «Роберт Гопкінс», американський вантажний лайнер «Генрі Р. Меллорі» та рятувальне судно конвою Toward. U-614 потопив британське вантажне судно «Гармала», а «Лобелія» — U-609. Того ж дня «Флаїнг Фортресс» з 220-ї ескадрильї Королівських ПС потопив U-614. Тієї ж ночі U-402 потопив британське вантажне судно «Ньютон Еш». 9 лютого капітан-лейтенант фон Форстнер був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста за судна, потоплені його U-402 з цього конвою та з конвою SC 107 під час попереднього патрулювання. 12 лютого конвой SC 118 досягнув Ліверпуля без подальших втрат. Підсумки зіткненняБитва за конвой SC 118 аж ніяк не була найбільшою битвою за конвой, але «це була, мабуть, найважча битва за конвой війни», писав Деніц після війни. Дійсно, група «Пфайль» була під постійним тиском кораблів союзного ескорту, відправивши багатьох на верф для капітального ремонту. Три човни були знищені. Ескорт також не залишився неушкодженим: «Лобелія» повернулася до порту на буксирному тросі після того, як його рушії зламалися, і всі кораблі сильно постраждали через важкі погодні умови. Тим не менш, підводним човнам пощастило, що досвідчений командир групи ескорту Макінтайр залишився в порту, де його корабель «Харвестер» проходив ремонт після протаранного підводного човна під час попереднього походу. Кораблі та судна конвою SC 118Транспортні судна
Судна, що затонули внаслідок атаки ПЧ
Судна, що були пошкоджені внаслідок атаки ПЧ
Кораблі ескортуПідводні човни Крігсмаріне, що брали участь в атаці на конвой[14]
ПЧ, що затонули під час атак
ПЧ, що були пошкоджені
Див. також
Примітки
Посилання
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
