Марокканський м'ятний чай

Марокканський м'ятний чай
Країна походження	Марокко
Складники	Вода, Чай зелений, М'ята, Цукор

Марокканський м'ятний чай (араб. الشاي بالنعناع, бербер. ⴰⵜⴰⵢ) — зелений чай, який готують із листя м'яти та цукру. Це традиційний чай Магрибу (північно-західні африканські країни Марокко, Алжир, Туніс, Лівія та Мавританія). Його споживання поширилося по всій Північній Африці, Сахелі, Франції, арабському світі та частинах Близького Сходу.

Історія

Попри те, що марокканський м'ятний чай став традиційним напоєм у країнах Магрибу, насправді він з'явився зовсім нещодавно. З часів античності м'ята використовувалася в усьому Середземномор'ї у вигляді настою, відвару або в лікувальних цілях. У середині XIX століття англійці зіткнулися з втратою слов'янських ринків після Кримської війни.^[1]^[2] Вони шукали нові точки збуту, і тому знайшли нового покупця в Марокко, і почали відправляти до портів Могадор і Танжер, щоб продати свої запаси ганпаудеру (сорт зеленого чаю).^[3] Марокканці додавали м'яту, щоб пом'якшити гіркоту чаю, і відразу привласнили напій собі, створивши м'ятний чай.

Завдяки кочовому населенню, чай швидко поширився по всьому Магрибу, потім по всій Західній Африці. Поступово запроваджувались церемонії споживання чаю.^[4]

Приготування

Для приготування потрібно: зелений чай сорту ганпаудер, пучок м'яти (лат. Mentha crispa L.) та цукор звичайний.

Заварювати слід в металевому чайнику, ідеально підійдуть високі судини.

Помістити чай у чайник. Залити чай окропом, після чого потрібно трохи почекати, щоб листя відкрилося та очистилося.
Воду злити, додати м'яту і половину цукру. Залити окропом. Поставити на вогонь, довести до кипіння.
Всипати решту цукру, все гарненько перемішати.
Наливати по склянках у три етапи, виливаючи чай назад у глечик, щоб цукор і чай добре перемішалися, тоді напій набуває правильний смак.

Як і в будь-якій країні, де розвинена чайна культура, проведення церемонії зводитися в ранг мистецтва і вимагає особливих умінь. Заварювати марокканський м'ятний чай може тільки чоловік, а жінкам належить дбати про частування.^[5] Чай заварюється у витонченому металевому чайнику і розливається в прозорі скляні чашки з висоти.^[6] Найвищою майстерністю вважається вміння налити чай з висоти свого росту в чашки, що стоять на підлозі, не проливши ні краплі води. Напій наливається тонкою цівкою, щоб утворилася ажурна, стійка пінка. Таким чином чай не тільки виглядає естетично, але і збагачується киснем та охолоджується. Струмінь води прибиває чаїнки на дно, а кисень допомагає настою розкрити неповторний аромат.^[7]

Східні чайні чашки не мають ручок і більше схожі на склянки. Дуже важливо правильно тримати чашку: великим пальцем підтримують дно, а вказівний ставлять на верхній край. Під час чаювання гостю пропонують три порції чаю різної міцності заварювання. В Алжирі навіть існує приказка: «Перша склянка ніжна, як життя, друга — міцна, як любов, а третя — гірка, як смерть». До чаю часто подають частування: традиційне марокканське печиво, інжир, кусковий цукор, сухофрукти і свіжу м'яту.^[7]

Зображення

Інгредієнти для приготування.
Прочищення чаю.
Додавання м'яти.
Додавання цукру.
Приготований напій.

Див. також

Примітки

↑ Gottreich, Emily Benichou (20 лютого 2020). Jewish Morocco: A History from Pre-Islamic to Postcolonial Times (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1-83860-362-5.
↑ A teapot of 18th century - Members' Window #6 on ASCAS: Association of Small Collectors of Antique Silver website. www.ascasonline.org. Процитовано 15 вересня 2022.
↑ Albala, Ken (2011). Food Cultures of the World Encyclopedia (англ.). ABC-CLIO. ISBN 978-0-313-37626-9.
↑ Daniel, Rivet (2012 рік). Histoire du Maroc (французька) . Fayard. с. 243—246. ISBN 9782213674650.
↑ Richardson, James (8 червня 2019). Travels in Morocco, Vol. 1. web.archive.org (англійською) . Carlo Traverso, Tom Allen and the Online Distributed Proofreading Team from images generously made available by the Bibliotheque nationale de France. с. CHAPTER V, VI. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 16 вересня 2022.
↑ moroccanzest), Safaa (founder of (29 травня 2018). Moroccan Mint Tea Recipe & Ceremony. Moroccanzest (амер.). Процитовано 16 вересня 2022.
↑ ^а ^б Koehler, Jeff (21 жовтня 2014). Tea in Morocco: ‘It’s in the blood’. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 16 вересня 2022.

[1] Gottreich, Emily Benichou (20 лютого 2020). Jewish Morocco: A History from Pre-Islamic to Postcolonial Times (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1-83860-362-5.

[2] A teapot of 18th century - Members' Window #6 on ASCAS: Association of Small Collectors of Antique Silver website. www.ascasonline.org. Процитовано 15 вересня 2022.

[3] Albala, Ken (2011). Food Cultures of the World Encyclopedia (англ.). ABC-CLIO. ISBN 978-0-313-37626-9.

[4] Daniel, Rivet (2012 рік). Histoire du Maroc (французька) . Fayard. с. 243—246. ISBN 9782213674650.

[5] Richardson, James (8 червня 2019). Travels in Morocco, Vol. 1. web.archive.org (англійською) . Carlo Traverso, Tom Allen and the Online Distributed Proofreading Team from images generously made available by the Bibliotheque nationale de France. с. CHAPTER V, VI. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 16 вересня 2022.

[6] roccanzest), Safaa (founder of (29 травня 2018). Moroccan Mint Tea Recipe & Ceremony. Moroccanzest (амер.). Процитовано 16 вересня 2022.

[:0-7] а ^б Koehler, Jeff (21 жовтня 2014). Tea in Morocco: ‘It’s in the blood’. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 16 вересня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]