Сан-Томе і Принсіпі

Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі порт. República Democrática de São Tomé e Príncipe
Прапор Герб
Гімн: Independência total
Столиця	Сан-Томе 0°20′ пн. ш. 6°44′ сх. д.country H G O
Офіційні мови	Португальська
Форма правління	Республіка
- Президент	Карлос Віла-Нова
- Прем'єр-міністр	Жоржі Бом Жезуш
Незалежність	від Португалії
- Дата	12 липня 1975 року
Площа
- Загалом	1001 км² (183)
Населення
- оцінка 2012	187 356 осіб (188)
- Густота	187,2/км² (65)
ВВП (ПКС)	2006 р., оцінка
- Повний	$0.214 млрд (218)
- На душу населення	$1,266 (205)
ІЛР (2004)	▲0.607 (середня) (127)
Валюта	Добра (STD)
Часовий пояс	UTC (UTC+0)
Коди ISO 3166	ST  / STP  / 678
Домен	.st
Телефонний код	+239
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сан-Томе і Принсіпі

Демократична Республіка Сан-Томе́ і При́нсіпі, Сан-Томе і Принсіпі (порт. República Democrática de São Tomé e Príncipe, [sɐ̃ũ tu'mɛ i 'pɾı̃sɨpɨ]) — держава на островах Сан-Томе і Принсіпі у Гвінейській затоці біля західного узбережжя Африки^[1][2]. Столиця — місто Сан-Томе на однойменному острові.

Острівна держава поблизу західного узбережжя Центральної Африки у водах Гвінейської затоки Атлантичного океану. На сході на континенті лежать держави Екваторіальна Гвінея і Габон (за 250 км).

Площа країни — 1001 км², з яких на острів Сан-Томе припадає 859 км², а на Принсіпі — 142 км². Сан-Томе і Принсіпі найменша за площею після Сейшельських Островів держава Африки. Країна має у своєму складі розташовані на відстані 148 км один від одного острови Сан-Томе і Принсіпі, а також дрібні острівці (див. Острови Сан-Томе і Принсіпі). Територіальні води та острів Ролаш перетинається лінією екватора.

Рельєф обох островів гористий, оскільки вони є частиною погаслого ланцюга вулканів, який включає також острови Аннобон і Біоко, а також вулкан Камерун на західному узбережжі Африки. Найвища точка острова Сан-Томе — пік Сан-Томе (2024 м), острова Принсипі — пік Принсіпі (948 м). Острови складені базальтами і трахітами, які місцями покриті осадовими породами.

Гори займають центральну і південну частину острова Сан-Томе (2/3 його площі), дванадцять вершин перевищують 1000 метрів: Сан-Томе, Ана-Шавеш (1636 м), Пінейру (1613 м), Калварі (1600 м) та інші. Рельєф плавно знижується на північний схід, і тут зосереджена більша частина сільськогосподарських угідь, тут же знаходяться основні населені пункти острова.

Острови мають неправильну форму, але якщо Принсіпі схожий на прямокутник, то Сан-Томе швидше нагадує овал, витягнутий донизу. Берегова лінія і того і іншого острова сильно порізана, проте мала глибина прибережних вод не дає можливості океанським судам підходити до берега, навіть в портах вони змушені розвантажуватися і завантажуватися на зовнішньому рейді, де глибина більше 5 метрів.

Клімат на рівні моря — тропічний морський, тобто спекотний і вологий. Середньорічна температура — +26…+27 °C. У спекотні місяці, особливо в січні, температура зазвичай перевищує +30 °C, а в найхолодніший (липень) може опускатися нижче +20 °C. Найбільше опадів (до 5000 мм) випадає на південному заході Сан-Томе, найменше (до 1000 мм) — у низинах на півночі, це обумовлено тим, що острів знаходиться в зоні південних пасатів, а гори затримують велику частину вологи. На острові Принсіпі більшу частину опадів приносять північні пасати, тому в північній частині острова випадає більше 1800 мм опадів, а в південній — менше 500 мм. Сезон дощів триває із жовтня по травень.

По схилах гір течуть повноводні річки, найбільші з яких — Агуа-Гранде, Іо-Гранде та Контадор на Сан-Томе, а також Папагайу, Агульяш, Банзу на Принсіпі.

Португальські мореплавці, що відкрили острови між 1469—1470-ми роками, знайшли їх безлюдними. Обидва острови португальський король подарував своїм підданим, які перетворили їх на бази работоргівлі. Уже в XVI столітті на островах стали створюватися плантації цукрової тростини, активно велась вирубка будівельного лісу, використовувалася праця рабів. Нащадки рабів з Анголи, Мозамбіку та інших португальських володінь в Африці, і сьогодні складають значну частину населення країни.

Відміна работоргівлі в середині XIX століття стала причиною розорення власників цукрових плантацій і їх відходу з островів. До кінця XIX століття тут виникають великі плантації кави і особливо какао, що й досі є основною статтею експорту країни.

Наприкінці 1950-х років посилилася боротьба за незалежність був створений Соціалістичний рух за звільнення Сан-Томе і Принсіпі (МЛСТП). Після португальської революції гвоздик у 1974 році 12 липня 1975 року Сан-Томе і Принсіпі здобула незалежність від Португалії. Першим президентом був Мануель Пінту да Кошта, Генеральний секретар (МЛСТП). Через місяць країна була одноголосно прийнята в ООН.

Демократичні реформи почалися в країні в кінці 1980-х років, в 1991 році були проведені перші вільні багатопартійні вибори. Проте встановленню політичної стабільності в країні перешкоджає часта зміна лідерів — численні спроби державних переворотів (остання була в 2003 році).

• 
  Голосування
• 
  Президентська кампанія у 2021

Сан-Томе і Принсіпі за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, що обирається загальним голосуванням на 5 років. Дійсним президентом країни з 3 вересня 2011 року є Мануел Пінту да Кошта. Державний устрій — унітарна держава.

Глава уряду — прем'єр-міністр, що обирається парламентом і затверджується президентом. Дійсним прем'єр-міністром з 14 серпня 2010 року є Патріс Тровоада.

Парламент — однопалатна Національна асамблея, що складається з 55 депутатів, які обираються загальним голосуванням по округах на 4-річний термін.

На парламентських виборах 8 листопада 1998 року до парламенту Сан-Томе і Принсіпі пройшли наступні політичні партії:

• Рух за визволення Сан-Томе і Принсіпі — Соціал-демократична партія — 30 місць (55 %).
• Незалежний демократичний рух — 13 місць (23,5 %).
• Партія демократичної конвергенції — 12 місць (21,5 %)^[3].

У 1994 році була створена партія Незалежна демократична дія.

Уряд Сан-Томе і Принсіпі офіційно визнав незалежність України 16 квітня 1998 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 16 квітня 1999 року^[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Сан-Томе і Принсіпі, що відає справами щодо України, знаходиться в Брюсселі (Бельгія)^[3]. Справами України в Сан-Томе і Принсіпі відає українське посольство в Португалії.

• Державний прапор
• Державний герб
• Державний гімн

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 2 провінції, які у свою чергу складаються із 7 районів (6 районів у складі острова Сан-Томе та один — на острові Принсіпі).

Сан-Томе і Принсіпі — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2003 році склав 214 млн доларів США (186-те місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 1,2 тис. доларів (171 місце в світі)^[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 19 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом із лісовим господарством і рибальством — 23 %; сфера обслуговування — 58 % (станом на 2006 рік)^[3]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється так:

• 8 % — промисловість і будівництво;
• 58 % — аграрне, лісове і рибне господарства;
• 34 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)^[3].

Надходження в державний бюджет Сан-Томе і Принсіпі за 2006 рік склали 102 млн доларів США, а витрати — 61,4 млн; профіцит становив 43 %^[3].

Національною валютою країни слугує добра.

Головна галузь промисловості: харчова.

За 2004 рік було вироблено 18 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 16,7 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт·год)^[3].

У 2004 році споживання нафти склало 0,68 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб^[3].

• 
  Фабрика з виробництва кокосової олії
• 
  Ринок в центрі міста Сан-Томе

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 38,5 % площі держави^[3]. Головні сільськогосподарські культури: какао, кава, маніок їстівний, банани, просо, кукурудза, рис.

• 
  Пам'ятник екватору
• 
  Варений краб

У 1996 році прибуток Сан-Томе і Принсіпі від іноземних туристів становив 2 млн доларів США^[3].

Основні торговельні партнери Сан-Томе і Принсіпі: Португалія, Нідерланди, Франція, Німеччина, Ангола.

Держава експортує: какао, каву, копру. Основні покупці: Нідерланди (51 %); Німеччина (6 %); Португалія (6 %). У 2006 році вартість експорту склала 5,3 млн доларів США^[3].

Держава імпортує: паливо, продукти харчування, промислові вироби. Основні імпортери: Португалія (26 %); Франція (18 %); Ангола (13 %). У 2006 році вартість імпорту склала 19,2 млн доларів США^[3].

За період 2009—2012 років лише у 2010 році зареєстровано експорт з України на загальну суму 150 тис. доларів США. За даними Держкомстату України обсяг торгівлі з Сан-Томе і Принсіпі у 2013 році становив 739,8 тис. доларів США (лише експорт):

• нафтопродукти — 22 тис. доларів США;
• пневматичні гумові шини та покришки — 3 тис. доларів США;
• турбореактивні, турбогвинтові двигуни та інші газові турбіни — 714 тис. доларів США^[4].

У 2014 році експортно-імпортних операцій не зареєстровано.

• 
  Стадіон Estádio Nacional 12 de Julho

У країні досить популярний футбол. У Сан-Томе і Принсіпі є близько 30 команд. Найбільший стадіон країни — Estádio Nacional 12 de Julho.

• 
  Сушені банани
• 
  Варений краб
• 
  Бананові чипси

• 
• 
  Сім'я
• 
  Традиційні танці
• 
  Дитина
• 
  Одна з вулиць

Населення держави у 2006 році становило 193,4 тис. осіб (173-тє місце у світі). У 1950 році населення країни становило 60 тис. осіб, у 1970 р. — 73,6 тис., у 1980 — 90 тис. Густота населення: 146,5 осіб/км² (46-те місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік:

• народжуваність — 40,3 ‰;
• смертність — 6,5 ‰;
• природний приріст — 33,8 ‰^[3].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

• діти віком до 14 років — 47,5 % (46,5 тис. чоловіків, 45,3 тис. жінок);
• дорослі (15—64 років) — 48,8 % (45,6 тис. чоловіків, 48,7 тис. жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,8 % (3,4 тис. чоловіків, 4 тис. жінок).

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 44,1 %^[3]. Головні міста держави: Сан-Томе (68 тис. осіб), Санту-Амару (8 тис. осіб), Невіш (7,5 тис. осіб).

Головні етноси: метиси — 84,6 %, бантумовний народ фанґ — 9,5 %, анголари Сан-Томе — нащадки чорних рабів з Анголи, що також розмовляють креольською мовою — 3,7 %, португальці — 1,9 %%.

Державна мова: португальська. Де-факто поширені також французька та англійська мови.

• 
  Макет церкви
• 
  Катедральний собор
• 
  Всередині собору
• 
• 
• 

Головні релігії держави: католицтво — 90 % населення, анімізм — 10 %.

• 
  Масковий режим через пандемію у 2020 році
• 
  Головний госпіталь країни
• 
  Міністерство охорони здоров'я

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 67,3 року: для чоловіків — 65,7 року, для жінок — 69 років^[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 41,8 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 116 жителів; лікарями — 1 лікар на 1940 жителів (станом на 1995 рік)^[3].

• 
  Національна бібліотека
• 
  Школа
• 
  Лекція в університеті Сан-Томе
• 
  Національний ліцей

Рівень письменності в 2000 році становив 79,3 %: 85 % серед чоловіків, 62 % серед жінок^[3].

• 
  Інтернет-кафе в Сан-Томе в 2014 році

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Сан-Томе і Принсіпі користувались 30 тис. осіб^[3].

• Сан-Томе і Прінсіпі // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Сан-Томе і Прінсіпі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сан-Томе і Принсіпі

• Сан-Томе і Принсіпі — Фото
• Офіційний портал Мануеля Пінту да Кошти.

• Д. А. Дьяконов, А. А. Токарев, «Сан-Томе и Принсипи» (серия «У карты мира»), Москва, «Мысль», 1986 (рос.)