Населення Сан-Томе і Принсіпі
Населення Сан-Томе і Принсіпі. Чисельність населення країни 2015 року становила 194,0 тис. осіб (186-те місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 34,23 ‰ (27-ме місце у світі), смертність — 7,24 ‰ (121-ше місце у світі), природний приріст — 1,84 % (61-ше місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність у Сан-Томе і Принсіпі, станом на 2015 рік, дорівнює 34,23 ‰ (27-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,54 дитини на одну жінку (26-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 38,4 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,4 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2009 рік)[1]. Смертність у Сан-Томе і Принсіпі 2015 року становила 7,24 ‰ (121-ше місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,84 % (61-ше місце у світі)[1]. Вікова структура![]() Середній вік населення Сан-Томе і Принсіпі становить 18,2 року (215-те місце у світі): для чоловіків — 17,8, для жінок — 18,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 64,58 року (178-ме місце у світі), для чоловіків — 63,27 року, для жінок — 65,92 року[1]. Вікова структура населення Сан-Томе і Принсіпі, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 23,8 року, жінки — 18,8 року, загалом — 21,3 року (дані за 2008 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 198,3 особи/км² (71-ше місце у світі)[1]. УрбанізаціяСан-Томе і Принсіпі високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 65,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,58 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Сан-Томе (столиця) — 71,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 8,63 ‰ (212-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Сан-Томе і Принсіпі є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: метиси, анголари (нащадки темношкірих рабів з ангольської колонії Португалії), форруш (нащадки рабів), сервікас (наймані працівники з колишніх португальських колоній, гастарбайтери), тонгас (діти гастарбайтерів, що народились на острові), португальці, китайці. Українська діаспораМовиОфіційна мова[4]: португальська — володіє 98,4 % населення держави. Інші поширені мови й діалекти: форро — 36,2 %, кабовердіану — 8,5 %, французька — 6,8 %, анголар — 6,6 %, англійська — 4,9 %, лунгуї — 1 %, інші — 2,4 % (оцінка 2012 року). РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 55,7 %, адвентизм — 4,1 %, Асамблея Бога — 3,4 %, Новоапостольська церква — 2,9 %, мана — 2,3 %, Царство Боже — 2 %, свідки Єгови — 1,2 %, інші — 6,2 %, не сповідують жодної — 21,2 %, не визначились — 1 % (станом на 2012 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 74,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 81,8 % — серед чоловіків, 68,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,9 % ВВП країни, станом на 2014 рік (6-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2012 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 8,4 % ВВП країни (60-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 47,88 ‰ (41-ше місце у світі); хлопчиків — 49,85 ‰, дівчаток — 45,85 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 156 випадків на 100 тис. народжень (88-ме місце у світі)[1]. Сан-Томе і Принсіпі входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року зареєстровано 1,0 тис. хворих на СНІД (119-те місце у світі), це 0,78 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (52-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (129-те місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 10,6 % (132-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 8,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,9 % населення в містах і 93,6 % в сільській місцевості; загалом 97,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 40,8 %, в сільській місцевості — 23,3 %, загалом по країні — 34,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 84,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 78,5 %; частка осіб похилого віку — 5,7 %, або 17,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 66,2 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1]. Станом на 2013 рік, у країні 100 тис. осіб не має доступу до електромереж; 59 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 70 %, у сільській місцевості — 40 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 50 тис. унікальних інтернет-користувачів (186-те місце у світі), що становило 25,8 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 68,640 осіб (187-ме місце у світі)[1]. Дані по структурі зайнятості економічно активного населення у господарстві країни відсутні. Населення держави переважно займається сільськими господарством, риболовлею; кількість професійних робочих незначна[1]. 3,2 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (8 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 13,5 % працездатного населення, 2013 року — 13,7 % (145-те місце у світі)[1]. КриміналТоргівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сан-Томе і Принсіпі докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ.
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Сан-Томе і Принсіпі
|
Portal di Ensiklopedia Dunia