Сімоненко Олена Анатоліївна (нар. 18 березня 1974, м. Райчихінськ, Амурська область, РРФСР, СРСР) — український політичний діяч, державний менеджер національного рівня, майстер бізнес-адміністрування (МВА), практикуючий науковець у сферах державного управління, соціальної та політичної психології.
Заступник міністра Міністерства охорони здоров'я України (2019—2020), керівник Офісу секторальної децентралізації при Віце-Прем'єр-міністрові України (2017—2018), радник заступників керівників Офісу Президента України (2015—2017, 2021—2024).
Членкиня Координаційної ради з реалізації програми Велике будівництво при Президенті України (2020—2022), членкиня Координаційного штабу з гуманітарних та соціальних питань, зокрема в реалізації проєкту з тимчасового розміщення понад 1,5 млн евакуйованих осіб та внутрішньо переміщених осіб у період повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Кандидат психологічних наук, доктор філософії у сфері психології. Спеціалізується на державному та політичному консалтингу,|моніторингу інформаційного середовища, психосемантичних дослідженнях, психологічному впливі та гіпнозі, математичному моделюванні та проєктному управлінні складними багатовимірними національними проєктами та програмами, оцінці ефективності управлінців топ-рівня, побудові ефективних команд та VIP-коучингу.
Сім'я
Сімоненко Олена народилася 18 березня 1974 року у м. Райчихінськ, Амурська область, СРСР. У 1977 році разом із батьками — молодими лікарями — переїхала в Україну до міста Першотравенськ, Дніпропетровська область, де у 1991 році закінчила середню та музичну школи.
Батько — Симоненко Анатолій Костянтинович (17.03.1963 — 30.07.2009) — лікар вищої категорії, хірург-травматолог, заступник головного лікаря міської лікарні.
Мати — Симоненко Галина Костянтинівна (нар. 24.07.1948) — лікар вищої категорії, педіатр міської лікарні.
Освіта
Професійний досвід
Трудову діяльність Сімоненко Олена розпочала у 1999 році в телекомунікаційній компанії «Оптима Телеком» — першому в Україні приватному телекомунікаційному операторі провідного зв'язку, що першими в Україні запроваджували досвід побудови оптико-волоконного зв'язку та інтернет-технологій.
Згодом у 2005—2011 роках працювала керівником групи компаній у сфері девелопменту «Родовід Інвестментс», «Дарниця Плаза», «Будхолдинг», що спеціалізувались на будівництві житлової та ОфіснОЇ нерухомості в м. Київ.
З 2012 року працює в державному секторі, обіймаючи політичні посади та посади радників вищого керівництва держави.
2012—2014 — Київська міська державна адміністрація (КМДА), радник Керівника КМДА з питань реалізації Стратегія розвитку міста Києва до 2025 року[1]. Координатор впровадження Стратегії по напрямках: Будівництво, Архітектура, Землекористування у Києві[2].
2015—2016 — Адміністрація Президента України, радник заступника керівника Адміністрації Президента, членкиня Проєктний офіс Національної ради реформ при Президентові України[3]. Відповідала за координацію впровадження реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади (децентралізації)[4][5].
2016—2017 — Кабінет Міністрів України, радник Віцепрем'єр-міністра України, міністра регіонального розвитку України, Керівник Офісу секторальної децентралізації. Відповідала за координацію розробки та впровадження реформи децентралізації у відповідних секторах: охорони здоров'я, освіти та науки, соціального захисту, використання земельних ресурсів, будівництва та архітектури, захисту довкілля та культури[6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17].[18][19][20]
2018—2019 — Кабінет Міністрів України, Радник Міністра Кабінету Міністрів, Членкиня Офісу реформ Кабінету Міністрів України. Відповідала за координацію розробки та впровадження реформи децентралізації у відповідних секторах: охорони здоров'я, освіти та науки, соціального захисту, захисту довкілля та культури[21][22][23][24][25].
2019-2020- Міністерство охорони здоров'я України, Заступник Міністра охорони здоров'я України з питань європейської інтеграції, Керівник проекту Світового банку у сфері охорони здоров'я в Україні «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей».[26][27][28][29].
Відповідала за реалізацію реформи медичної галузі та трансформацію системи охорони здоров'я, включаючи запровадження механізму «Гроші ходять за пацієнтом», програму «Доступні ліки», проект побудови спроможної та ефективної мережі надання медичних послуг[30][31][32][33]
Також відповідала за національний проект щодо будівництва та оснащення 212 приймальних відділень в опорних медичних закладах[34].
Окремим напрямком діяльності було розробка та адаптація нормативно-правової бази України у сфері охорони здоров'я до стандартів ЄС[35][36][37][38][39][40][41]
2020—2024. Офіс Президента України, Радник заступників керівників Офіс Президента України з питань регіональної політики в сферах: Охорона здоров'я в Україні, Освіта в Україні, Соціальний захист Ветеранська політика в Україні, питання Внутрішньо переміщені особи. Членкиня Координаційна рада з реалізації програми Велике будівництво при Президентові України]], створеної Указ Президента України від 23 червня 2020 року № 246/2020, членкиня Координаційний штаб з гуманітарних та соціальних питань при Президентові України.[42][42][43]
В довоєнний період, протягом 2020—2021 років, в рамках програми Президента України Велике будівництво брала участь у координації реалізації проектів більше ніж 2000 об'єктів соціальної інфраструктури, в тому числі [в тому числі шкіл, дитячих садочків, лікарень, ЦНАПів, об'єктів спортивної інфраструктури, включаючи сучасні засоби з інклюзивності.
В період пандемії надавала експертну допомогу в координації процесу підготовки та експлуатації медичної мережі для надання медичної допомоги хворим на Covid-19 в 24 регіонах України, побудову системи моніторингу в розрізі окремих лікарень країни наявних місць, в тому числі реанімаційних, для надання екстреної медичної допомоги важко-хворим, забезпечення кисневої терапії (будівництво стаціонарних мереж, логістика доставки кисню), моделювання маршрутів пацієнтів, з урахуванням наявних потужностей, а також згодом, організація та моніторинг процесу вакцинації.[44][45][46][47][48][49][50][51][52][53]
У період воєнного стану брала активну участь в роботі Координаційний штаб з гуманітарних та соціальних питань при Президентові України та Координаційного центру із забезпечення продовольчими продуктами, ліками, питною водою та пальним при Кабінет Міністрів України. У 2020—2023 роках брала активну участь в організації процесів евакуації громадян та створення на базі державних та комунальних закладів місць для тимчасового розміщення більше ніж 1,5 млн евакуйованих осіб та ВПО.
Протягом 2022—2025 років брала активну участь в координації, на державному та регіональному рівнях, впровадження заходів по підготовці шкіл та дитячих садочків України до роботи в умовах воєнного стану, в тому числі будівництво укриттів.
Надавала технічну допомогу в формуванні державної стратегії енергонезалежності регіонів, формуванні ветеранської політики та інструментів міжнародної допомоги на відновлення зруйнованої інфраструктури та підтримки ВПО.[54][55][56][57][58][59]
Наукова діяльність
Кандидат психологічних наук (доктор філософії в сфері психології)[60].
2015—2019. Аспірант Кафедри публічного управління та публічної служби Національна академія державного управління при Президентові України. Досліджувала державні механізми забезпечення децентралізації влади та управління в Україні[61].
В результаті роботи над дисертаційним дослідженням було опубліковано наукові статті у міжнародних та українських фахових виданнях з державного управління:[62][63][64][65][66][67][68]
2018—2024 — Студент Wiesbadener Internationale Akademie für Positive und Transkulturelle Psychotherapie (Німеччина). Досліджувала питання в сфері психотерапії та коучингу по методу позитивної та транскультуральної терапії, член Всесвітня асоціація позитивної та транскультурної психотерапії.[69][70].
2019—2024. Аспірант кафедри психології Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Досліджувала питання в сфері соціальної та політичної психології в державному управлінні та місцевому самоврядуванні, в тому числі в питаннях побудови високоефективних команд для реалізації державних стратегій, проектів та програм.[71][72].
Захистила дисертацію на тему: «Особливості соціально-психологічного клімату в структурах державного управління та місцевого врядування в Україні».[73]
Результати наукової діяльності представлені в фахових наукових статтях та міжнародних наукових конференціях.[74][75][76][77][78][79][80][81][82][83][84][85][86][87][88]
Критика
У 2020 році Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) провело повну перевірку декларації Олени Сімоненко після її звільнення з посади заступниці міністра охорони здоров’я. За даними НАЗК, в декларації були відсутні відомості про дві квартири в Києві, а також про заборгованість перед банком і приватною компанією на понад 337 тисяч гривень[89].
Примітки
