Філідор бурочеревий

?Філідор бурочеревий
	; ;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Горнерові (Furnariidae);
Рід:	Філідор-лісовик (Automolus);
Вид:	Філідор бурочеревий;
Біноміальна назва
	Automolus virgatus; (Lawrence, 1867)
	; Ареал виду
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Philydor virgatus; Philydor subulatus virgatus; Hyloctistes subulatus virgatus; Hyloctistes virgatus; Automolus subulatus virgatus
Посилання
Вікісховище:	Automolus virgatus
Віківиди:	Automolus virgatus
МСОП:	103672251

Філідо́р бурочеревий^[2] (Automolus virgatus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Раніше вважався конспецифічним з рископерим філідором^[3].

Опис

Довжина птаха становить 17-18 см, вага 24-32 г. Верхня частина тіла оливково-коричнева, тім'я дещо темніше. Тім'я, шия і спина поцятковані охристими плямами. Крила і хвіст рудуваті. Горло світло-охристе, нижня частина тіла тьмяно-бурувата, груди поцятковані жовтуватими плямами.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:^[4]

A. v. nicaraguae (Miller, W & Griscom, 1925) — схід Нікарагуа, спостерігався на сході Гондурасу;
A. v. virgatus (Lawrence, 1867) — Коста-Рика і західна Панама (на схід до Вераґуасу);
A. v. assimilis Berlepsch & Taczanowski, 1884 — східна Панама (на схід від Колону), західна Колумбія і західний Еквадор (на південь до Асуаю і Ель-Оро);
A. v. cordobae (Meyer de Schauensee, 1960) — північно-західна Колумбія.

Поширення і екологія

Буррочереві філідори мешкають в Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії і Еквадорі. Вони живуть в підліску вологих тропічних лісів. Зустрічаються на висоті до 1700 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1100 м над рівнем моря.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Automolus virgatus.
↑ Automolus virgatus у базі Avibase.
↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Birds of South America: Passerines. Helm Field Guides. London: Christopher Helm. с. 306. ISBN 978-1-408-11342-4.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 лютого 2022.