Сергій Миколайович Єржиковський
Народження 23 березня 1895 (1895-03-23 ) Вільно Смерть 15 грудня 1989 (1989-12-15 ) (94 роки) Київ Країна СРСР Навчання Київський художній інститут Діяльність художник педагог Вчене звання Заслужений художник УРСР Відомі учні Авраменко Василь Кузьмович Янін Анатолій Олександрович Лящук Тимофій Андрійович Кохан Кузьма Федорович Голованов Володимир Федорович Дев'янін Анатолій Михайлович Тюха Іван Андрійович Григор'єва Галина Сергіївна Климонов Володимир Тимофійович Нестеренко Микола Васильович Семенко Олександр Іванович Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна Ладиженський Беніамін Хаїмович Овчинникова Олена Василівна Олійник Олексій Петрович Максименко Олександр Григорович Холоменюк Іван Олександрович Булавицький Олекса Васильович Член Національна спілка художників України Звання Заслужений художник УРСР Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Єржиковський .
Сергій Миколайович Єржико́вський ( 23 березня 1895 , Вільно — 15 грудня 1989 , Київ ) — український радянський живописець і графік . Член Спілки художників України з 1938 року. Чоловік Н. Котек і батько О. Єржиковського [ 1]
Народився 11 (23) березня 1895 (18950323 ) Вільнюс , Литва ). Брав участь у Першій світовій війні . 1928 року закінчив Київський художній інститут (майстерня Ф. Кричевського ).
У 1929—1931 роках працював викладачем у Київській художньо-індустріальній школі, у 1931—1935 роках — у Харківському поліграфічному інституті , а у 1933—1935 роках — у Харківському художньому інституті ; у 1935—1941 роках — у Київському художньому інституті . Брав участь у Другій світовій війні . З 1946 по 1969 рік знову у Київському художньому інституті (від 1947 року — професор кафедри живопису і композиції).
Від 1928 року брав участь у мистецьких виставках.
Помер в Києві 15 грудня 1989 року.
Основна галузь – реалістичний жанровий живопис. Автор сюжетно-тематичних картин на історичну тематику, баталістичних творів, жанрових полотен, ліричних пейзажів . У портретах відтворював душевні стани та індивідуальні характери; у лапідарних композиціях з особливою виразністю моделював класичні форми[ 1]
Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї України , Донецькому художньому музеї [ 1]
Картини:
«Автопортрет із дружиною» (1928);
«Дроворуби» (1928);
«Автопортрет» (1929);
«Шахтарська зміна» (1930);
«На будівництві» (1931);
«Окопна правда» (1932);
«Преміювання колгоспників» (1933);
«Художниця Н. Котек» (1934; 1946);
«Любов» (1935);
«Юні авіамоделісти» (1937);
«Зустріч Т. Шевченка та М. Щепкіна у Нижньому Новгороді» (1939);
«Син» (1939);
«Співак М. Донець» (1940);
«В. Ленін» (1940);
«Т. Шевченко і М. Щепкін» (1940);
«Командир полку Ф. Заярний» (1943);
«Ніночка» (1946);
«Артилеристи під Сталінградом» (1946);
«У Сталінграді» (1947);
«Герой Радянського Союзу В. Демидов» (1947);
«У передгір’ї Карпат» (1948);
«Гуцул» (1948);
«Розбурхані хмари» (1949);
«В. І. Ленін та Н. К. Крупська у Татрах серед гуралів» (1951—1952);
«І. Ситник» (1955);
«Ранок над Дніпром» (1957);
«І. Беклемішева» (1957);
«Русява дівчина» (1959);
«Сумний лист» (1962);
«Тетянка» (1965);
«О. Шовкуненко» (1970);
«Т. Шевченко» (1970);
«Лікар Ф. Богданов» (1974);
«Портрет комбайнера Д. С. Остапенка» (1975);
«На річці Снов» (1975);
«Т. Шевченко в Каневі» (1980);
«В. Кирейко» (1986);
«Е. Ціолковський» (1989).
