Алфер'єв Петро Федорович

Петро Федорович Алфер'єв
Пётр Фёдорович Алферьев
Народження	24 червня 1893 Владимирська губернія, Російська імперія
Смерть	13 липня 1942 Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Приналежність	Червона армія
Вид збройних сил	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1914-1917, 1919-1942
Партія	КПРС
Звання	генерал-майор
Командування	34-та армія (СРСР)
Війни / битви	Друга світова війна: Оборона Ленінграда
Нагороди

Алфер'єв Петро Федорович (24 червня 1893, село Федоровське, Юр'їв-Польський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія — 13 липня 1942, М'ясний Бір, Ленінградська область, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-майор (1940). Загинув під час Другої світової війни.

Народився в селянській сім'ї у Владимирській губернії. Закінчив міське училище у місті Переяславль-Залєський. Учасник Першої світової війни, поручик.

Із 1919 року служив в Червоній армії, командував запасним стрілецьким полком під час Громадянської війни в Росії. Після війни — начальник штабу стрілецького полку. У 1925 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1929 році закінчив курси удосконалення командного складу при тій же академії.

У 1926—1929 роках — начальник штабу 14-ї стрілецької дивізії. У 1929—1930 роках — працівник штабу Московського військового округу. На цій роботі познайомився з К. П. Мерецковим, який тоді був начальником штабу Московського військового округу. В подальшому Алфер'єв служив в основному під керівництвом Мерецкова. Із 1931 року — на викладацькій роботі у різних військових академіях. У 1935—1940 роках — начальник відділу бойової підготовки Забайкальського військового округу. Із 1940 року — заступник начальника управління бойової підготовки РСЧА.

На фронт Алфер'єв потрапив восени 1941 року. У вересні 1941 року командувач 34-ї армії генерал Качанов був відданий під трибунал і розстріляний. На його місце за наказом представника Ставки Мерецкова був призначений генерал Алфер'єв.

У грудні 1941 року Алфер'єв очолив оперативну групу 59-ї армії Волховського фронту. Із березня 1942 року — заступник командувача 2-ї Ударної армії. Під час прориву армії з оточення був важко поранений і потрапив у німецький полон, де й помер^[1]. Місце поховання невідоме.

• Полковник (1936)
• Комбриг (2 квітня 1940)
• Генерал-майор (4 червня 1940)

• Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (6 травня 1965; посмертно)^[2]
• Орден Червоної Зірки (22 лютого 1941)^[2]
• Медаль «XX років РСЧА»

• Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 14. — ISBN 5-86090-113-5.
• Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. Том 2. — М., 2019. — ISBN 9785532106444.