Брижик Лариса Свиридівна
Лариса Свиридівна Брижик (16 лютого 1952, смт Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область) — українська фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреатка Золотої медалі Іллі Пригожина[1], член Українського біофізичного товариства, член Міжнародної наукової ради Міжнародного інституту біофізики (Німеччина) з 2000 р. до його розпуску у 2012 р. ЖиттєписУ 1974 році закінчила Фізичний факультет Київського державного університету. Ще під час навчання, з 1973 року почала працювати на кафедрі теорії ядра та елементарних частинок фізичного факультету Київського державного університету. Навчалася в аспірантурі Інституту теоретичної фізики АН УРСР під керівництвом академіка Олександра Давидова, разом з ним працювала і є співавтором кількох його робіт. Після закінчення у 1974 році університету до 1977 року працювала інженером в науково-дослідному інституті «Сатурн» (зараз науково-виробниче підприємство «Сатурн»). З 1977 року працює в Інституті теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України на різних посадах. До 1983 року — на посаді інженера, з 1983 до 1986 — молодшого наукового співробітника, з 1986 до 1989 — наукового співробітника, з 1989 до 2000 — старшого наукового співробітника. З 2001 року — провідний науковий співробітник, а з 2020 р. - завідувач відділу теорії нелінійних процесів в конденсованих середовищах (до 03.03.2016 — відділ нелінійної фізики конденсованого стану), Інституту теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України. У 1984 році захистила кандидатську дисертацію. Науковий ступінь доктора фізико-математичних наук отримала у 2000 році, захистивши дисертацію на тему «Умови існування та динамічні властивості автолокалізованих електронних станів в низьковимірних молекулярних системах»[2]. Наукова діяльністьГалузі наукових інтересів: теоретична фізика, математична фізика, фізика нелінійних явищ у конденсованих середовищах, біофізика. Досліджувала теорію солітонів, динаміку нелінійних збуджень у конденсованих середовищах, надпровідність, нелінійні механізми перенесення та нагромадження енергії й зарядів у макромолекулах, механізми нетеплової дії електромагнітних випромінювань на біологічні системи. Встановила умови існування й динамічні властивості автолокалізованих електронних станів у низьковимірних молекулярних системах. Уперше довела можливість зв'язування двох електронів у бісолітонному стані в гармонічних та ангармонічних ґратках. Розвинула теорію затриманої люмінесценції біосистем, що дозволило пояснити численні експериментальні дані, вивчала солітонний механізм нетеплового резонансного впливу електромагнітних випромінювань на живі організми. Нагороди![]()
Основні праці
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia