Вальтер Геріке
Вальтер Геріке (нім. Walter Gericke; нар. 23 грудня 1907, Білдерлаге (Бад-Гандерсгайм) — пом. 19 жовтня 1991, Альсфельд, Гессен) — німецький офіцер, оберст повітрянодесантних військ Німеччини в роки Другої світової війни 1939–1945. Відзначився у битвах на Криті та при Анціо в Італії, за що був удостоєний звання кавалера Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям. У післявоєнний час генерал-майор Бундесверу, командир 1-ї повітрянодесантної дивізії Німеччини. Автор творів про стрибки з парашутом. БіографіяВальтер Геріке народився 23 грудня 1907 року у невеличкому містечку Білдерлаге (присілок Бад-Гандерсгайм) у прусській провінції Ганновер. Військова кар'єра
3 квітня 1929 В.Геріке поступив на службу до поліції порядку Веймарської республіки, а з 1933 року перевівся до регулярної поліції. 31 серпня 1935 отримав звання обер-лейтенанта поліції, й вже через місяць у зв'язку зі створенням спеціального підрозділу ВПС з колишніх офіцерів поліції під проводом Г.Герінга, перевівся до цій частини. Згодом він став командиром роти у парашутному батальйоні полку «Генерал Герінг». На початок Другої світової війни гауптман В.Геріке був командиром 4-ї роти 1-го парашутно-десантного полку 7-ї повітряної дивізії. У бойових діях молодий офіцер вперше взяв участь під час проведення операції «Везерюбунг» — вторгнення німецького Вермахту до Данії та Норвегії. 9 квітня 1940 його парашутна рота десантувалася поблизу мосту Шторштромс між данськими островами Фальстер і Зеландія, який після швидкоплинного бою опанувала. За особливі успіхи і відвагу В.Геріке був нагороджений Залізним хрестом II. класу. 10 травня 1940 року, у перший день кампанії на Заході, рота гауптмана В.Геріке десантувалася парашутним способом поблизу автодорожнього моста в Дордрехті. За проявлену мужність і сміливість офіцер отримав Залізний хрест першого класу. 20 травня 1941 командир IV. батальйону окремого десантно-штурмового полку генерал-майора Майнделя гауптман В.Геріке десантувався на грецький острів Крит поблизу Малеме. Основним завданням його батальйону було захоплення й утримання аеродрому в Малеме й численних доріг, мостів і позицій зенітної артилерії, розташованої на околицях місцевої столиці — міста Ханья. За мужність й яскраві лідерські якості офіцер був удостоєний вищої нагороди — Лицарського хреста Залізного хреста. Взимку 1941–1942 військова частина, де служив командиром батальйону В.Геріке була передислокована на Східний фронт. Брав участь у боях на Міусі та на Волхові. Згодом переведений на захід, його призначили командиром навчального батальйону у Франції. У вересні 1943 року, після капітуляції Італії, майор В.Геріке командував II. батальйоном 6-го парашутно-десантного полку, що скоїв напад на штаб-квартиру італійської армії в Палаццо Орсіні в Монтеротондо й заарештував італійське військове керівництво. 12 грудня 1943 за це він був нагороджений Німецьким хрестом у золоті. У жовтні 1943 року продовжував командування своїм батальйоном у складі новоутвореного 11-го парашутно-десантного полку і вів активні бойові дії проти союзного десанту на початку 1944 року в битві при Анціо. 17 вересня 1944 оберст-лейтенант В.Геріке за особливі заслуги у битві при Анціо був удостоєний дубового листя до Лицарського Хреста. Потім він служив керівником школи підготовки I.-го парашутного корпусу в Італії. Наприкінці війни одночасно командував зновствореними 11-ю та 21-ю парашутними дивізіями Люфтваффе, що билися в Нідерландах та на півночі Німеччини. Після капітуляції 8 травня 1945 року перебував у британському полоні, звідки був звільнений 9 листопада 1946 року. Після війни працював на текстильній фабриці, й серед іншого був головою кооперативу благодійного та житлового-господарчого будівництва у Альсфельді. У 1952 році він був обраний до міської ради. Восени 1956 року Вальтер Геріке повернувся на військову службу і був прийнятий у званні оберста до складу Бундесверу. Під його керівництвом в Альтенштадті (Верхня Баварія) була організована школа підготовки повітряно-десантних та аеромобільних підрозділів німецької армії[de]. 12 вересня 1961 року йому присвоєне звання бригадного генерала, 1 жовтня 1962 року він замінив генерал-майора Ганса Кроха (також учасник висадки на Крит) на посаді командира 1-ї повітряно-десантної дивізії Бундесверу. 25 вересня 1963 року Геріке був підвищений до генерал-майора. Нагороди
Див. такожБібліографія
Література
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вальтер Геріке
Примітки |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
