Варанкін Володимир Валентинович
Володимир Валентинович Варанкін (30 жовтня (12 листопада) 1902, Нижній Новгород — 3 жовтня 1938, Москва) — радянський історик, есперантолог, есперантський письменник. Член ЦК Союзу Експерантистів Радянських Республік (1921), член Лінгвістичного комітету Академії есперанто (1921)[3]. БіографіяНародився 12 листопада 1902 року. Його батько — Валентин Єгорович (помер в 1921 році), до мобілізації в Червону Армію завідував ощадкасою, мати — Ніна Олексіївна (померла в 1953 році) — була бібліотекаркою. За освітою Володимир Варанкін — історик, фахівець із питань західноєвропейської історії. Був директором Школи іноземних мов (перетвореної потім у 2-й Московський державний педагогічний інститут іноземних мов). З 1935 року завідував також кафедрою всесвітньої історії в Московському історико-архівному інституті[4]. З 1919 року — есперантист; брав активну участь у радянському есперанто-русі[3]. Уже в 1920 році організував у Нижегородській губернії близько 40 есперанто-осередків[4]. Коли в червні 1921 року на 3-му Всеросійському з'їзді есперантистів у Санкт-Петербурзі був заснований Союз есперантистів радянських країн (перейменований в 1927 році у Союз есперантистів радянських республік), В. В. Варанкін був обраний до Центрального комітету Союзу й до кінця життя брав активну участь в роботі Союзу. У другій половині 1930-тих років над радянським есперанто-рухом згустилися хмари; практично весь склад ЦК СЕРР і безліч рядових есперантистів були репресовані за надуманим звинуваченням у «шпигунстві»[5]. В. В. Варанкін теж був заарештований в ніч з 7 на 8 лютого 1938 року як «учасник антирадянської терористичної організації і член так званого „Союзного центру“ цієї організації»[6]. Далі ім'я Варанкіна зустрічається в розділі «Московська область. 1-я категорія»[7] у «Списку осіб, які підлягають суду Військової колегії Верховного Суду Союзу РСР» від 29 вересня 1938 року, підготовленого НКВС СРСР і завізованого Й. В. Сталіним і В. М. Молотовим[8]; цим доля Варанкіна була вирішена, оскільки перша категорія означала «вищу міру покарання». 3 жовтня 1938 року Військова колегія засудила Варанкіна до розстрілу, і в той же день вирок було приведено до виконання. 11 травня 1957 року Варанкін В. В. був реабілітований, а кримінальну справу закрито за відсутністю складу злочину[4]. Дружина: Варанкіна (до шлюбу Муравіна) Августа Миколаївна, 1902 р.н.. Дочка: Варанкіна (в шлюбах Дмитрієва, Жигульова) Феїна Володимирівна), 1924 р. н., проживала в м. Нижній Новгород. Наукова і літературна діяльністьВ. В. Варанкіним написано чимало робіт на тематику есперантологіі — перш за все, статей, що публікувалися в друкованому виданні СЕРР — журналі «Міжнародна мова». Зокрема, його наукова робота «Teorio de Esperanto» («Теорія есперанто», 1929) присвячена дослідженню етимології есперантської лексики, а також фонетиці, морфології і синтаксису даної мови[3]. У 1933 році у видавництві EKRELO («Видавничий кооператив революційної есперанто-літератури», Амстердам) вийшов друком роман Варанкіна «Metropoliteno» («Метрополітен»)[9]. Темою роману послужила підготовка до будівництва метрополітену в Москві у 1928—1929 роках. Головний герой роману — молодий радянський інженер, поїхав у відрядження до Берліна для вивчення досвіду будівництва метро. Там він знайомиться з життям і політичною боротьбою німецьких комуністів, а також пише автобіографічний роман про своє життя в Москві до відрядження і про події в Берліні[10]. Літературознавці одноголосно включають Варанкіна В. В., поряд з А. Вальєном, Г. Лойкеном, О. А. Сахаровим, Р. Шварцем, Д. Баґі, Ч. Россетті, до списку ключових фігур, з якими пов'язане становлення есперантської прози[11][12]. У 1977 році, коли в Копенгагені вийшло друге видання роману «Метрополітен», голова Академії есперанто Вільям Ольд дав високу оцінку роману, вітаючи перевидання «забутого шедевра»[3], і включив цей твір до свого переліку 50-ти найвидатніших творів, створених мовою есперанто за перші сто років її існування[4]. ПублікаціїРоботи з есперантології
Видання роману «Метрополітен»
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia