Венера Прароди́телька, Венера Гене́трикс (лат.Venus Genetrix) — тип скульптурного зображення богині Венери, який показує її як прародительку роду Юліїв-Клавдіїв. Незважаючи на те, що термін Genetrix є виключно давньоримським, сам тип скульптури походить зі Стародавньої Греції.
У цьому типі зображення Венери виділяють два підтипи. Другий підтип відрізняється тим, що на плечі Венери присутня маленька фігурка Амура.
Історія
Венера Прародителька. Давньоримська копія з незбереженого грецького оригіналу V ст. до н. е. Капітолійські музеї
У ніч перед битвою при Фарсалі (48 р. до н. е.) Гай Юлій Цезар присягнувся звести храм, присвяченій Венері, яку він вважав своєю прародителькою. Храм був збудований на Новому Форумі, під назвою «Храм Венери-Прародительки»[1]. Сучасні дослідники припускають, що автором статуї для храму був грецький скульптор Аркесілай.
На XVIII ст. було відоме багато екземплярів античних статуй, що зображали богиню в цьому образі. Ідентифікувати їх як зображення «Венери Прародительки» вдалося італійському антикознавцю Енніо Квірано Вісконті — завдяки давньоримській монеті в один денарій, що містила на реверсі цю скульптуру, разом з написом VENERI GENETRICI («Венері Прародительці»)[2][3].
↑Згадки про це містяться у «Природничій історії» Плінія Старшого Natural History XXXV.156 [Архівовано 2 липня 2019 у Wayback Machine.] and XXXV.45; сам Пліній посилається на Варрона (Cassius Dio XLVII.18.4 [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.]); див. Roger B. Ulrich, «Julius Caesar and the Creation of the Forum Iulium» American Journal of Archaeology97.1 (January 1993, pp. 49-80), p 66-71, а також Weichert, Festschrift für Paul Arndt (1925), 54‑61, про рельєф на «Вілла Боргезе» — (Reinach, Répertoire iii.171.1), Cornelia G. Harcum, «A Statue of the Type Called the Venus Genetrix in the Royal Ontario Museum» American Journal of Archaeology31.2 (1927) pp 141‑152.
↑Cornelia G. Harcum, «A Statue of the Type Called the Venus Genetrix in the Royal Ontario Museum» American Journal of Archaeology31.2 (April 1927, pp. 141—152) p 144.
