Винницька Ірина Гнатівна

Винницька Ірина Гнатівна
Винницька Ірина Гнатівна
Народження	5 квітня 1936 (89 років) ; Конське, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Країна	Польська Республіка; СРСР; Україна
Навчання	Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша (1959) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1969)
Вчитель	Цьонь Василь Данилович, Манастирський Вітольд Антонович, Сельський Роман Юліанович і Токар Марта Василівна
Діяльність	художниця, вишивальниця, ткаля, модельєрка
Член	Спілка радянських художників України

Ірина Гнатівна Ви́нницька (нар. 5 квітня 1936, Конське) — українська майстриня художньої вишивки і ткацтва, художниця тканин; членкиня Львівської організації Спілки радянських художників України з 1968 року.

Біографія

Народилася 5 квітня 1936 року у місті Конському (нині Польща). 1959 року закінчила Львівське училище прикладного мистецтва; 1965 року — Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва, де її викладачами зокрема були Василь Цьонь, Вітольд Манастирський, Роман Сельський, Марта Токар. Дипломна робота — тканини для одягу (керівниця Марта Токар, оцінка відмінно)^[1].

Протягом 1959—1960 років працювала у Львівській артілі «Галантерея», майстриня художньої вишивки Львівського товариства художників; у 1960—1962 роках — майстриня ткацтва Львівського будинку моделей; у 1962—1967 роках — модельєрка Проєктно-конструкторського інституту легкої промисловості; у 1967 році — фабрики текстильних художніх виробів; у 1967—1991 роках — Львівського художньо-виробничого комбінату.

Жила у Львові в будинку на вулиці Тернопільській, № 1 а, квартира 35; в будинку на вулиці Дністровській, № 14 а, квартира № 13^[2] та в будинку на вулиці Раковського, № 10, квартира № 25^[3].

Творчість

Працювала в галузі декоративного мистецтва (художнє оформлення тканин). Сеоед робіт:

декоративні доріжки, подушки, верети, серветки (1960—1965);
ескізи костюмів для вокального тріо сестер Байко (1969);
завіса для Черкаського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка (1991);
килими: «Полтавський» (1959), «Рослинний орнамент» (1960), Перебендя» (1964);

міні-гобелени

«Ліс» (1984);
«Цвіт папороті» (1984);
«Зелене поле» (1984);
«Квітка на піску» (1985);
«Зима» (1988);

гобелени

«Ой на Купала-Купалочка» (1968);
«Земле, всеплодющая мати» (1969);
«Думи» (1971);
«Україна» (1973);
«Батьківщина» (1975);
«Світлячки» (1977);
«Земле» (1979);
«А буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» (1982);
«Цвіте земля» (1982);
«Городи» (1983);
«Мій рідний край» (1984);
«Дорога в життя» (1985);
«Пісня Карпат» (1991);
«Час» (1993);
«Цвіте земля» (1995);
«Моя мамо» (1996);
«Думка» (1996);
«Реве та стогне Дніпр широкий» (1998);
«Крехів» (1999);
«Львів» (2002).

Брала участь у республіканських та зарубіжних виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1963 року. Персональні виставки відбулися у Львові у 1986 і 1996 роках, у Гантері (США) у 1991 році.

Окремі роботи майстрині зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї у Львові, Сумському та Івано-Франківському художніх музеях.

Про неї знято телефільм «Гобелени Ірини Винницької» (1986, режисер Володимир Андрощук).