Виннички
Ви́ннички (давня назва — Малі Винники) — село в Україні, в Давидівській сільській громаді, Львівського району, Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська громада[6]. Населення становить 667 осіб[1]. Колишній адміністративний центр Винничківської сільської ради, якому до 2020 року підпорядковувалися села Виннички, Гончарі та Дмитровичі[7]. НаселенняУ 1880 році в селі мешкало 702 особи[8]. Станом на січень 1939 року у селі мешкало 770 осіб, з них: 20 ополячених українців, 730 поляків та 20 юдеїв[9]. Наприкінці 1960-х років у селі мешкало 650 осіб та налічувалося 192 домогосподарства[10]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 671 особа[11]. Станом на 2021 рік — 667 осіб[1].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[11]:
ГеографіяСело розташовано за 18 км на південний схід від обласного та районного центрів — міста Львова та 5 км від найближчої залізничної станції — Давидів на лінії Львів — Ходорів[5]. Межує з селами Чишки, Давидів, Гончарі та Дмитровичі. Селом тече річка Кабанівка, ліва притока річки Білки (басейн Західного Бугу)[8][12]. ТопонімиПоходження назви села походить від слів вино — виноград. Винничківський пан вирощував виноград, плоди якого здавав одному з винничківських фабрикантів, що мав свій винний завод на Лисій горі і постачав вино до княжого двору. Оскільки село було головним постачальником винограду, із якого виготовляли вино, то і дістало назву Виннички[1]. УрбанонімиКількість елементів інфраструктури в селі — це 24 вулиці, 3 провулки з 230 будинками[13].
ІсторіяПерша згадка про Виннички датується 1352 роком. Тоді село мало назву Малі Винники, а згодом трансформувалося у Виннички[14]. Першим відомим власником села був львівський війт Бертольд. Підтвердження цього є у привілеї польського короля Казимира III від 22 серпня 1352 року, наданому Юрію (Ґеорґу) Руперту та Маргариті, дітям Матія, на вічне володіння маєтками у Львівському передмісті — млином Сільський кут, селом Малі Винники; «…і ці маєтки визначаються як даровані визначному мужеві Бертольду, колишньому львівському війтові, їхньому дідові великим володарем, блаженної пам'яті Львом, князем Русі, за його вірну службу…»[15]. Інші джерела розповідають, що 1 листопада 1378 року князь опольський Володислав Опольський — (початково мандатом угорського короля Людовика, а згодом назвав себе «паном і власником земель Русі») дає Григорієві Штехеру, львівському міщанинові та дідичеві Малих Винник на другому боці ріки, що відмежовує те село, з метою заокруглення його посілості. З 1 липня 1549 року село Виннички належало Янові П'єчиховському. У першій половині XIX століття село належало графам Дунін-Борковським[8]. У червні-липні 1941 року до лав Червоної Армії було мобілізовано більше 23 мешканців села, що брали участь у бойових діях на фронтах німецько-радянської війни, 9 з них нагороджені орденами та медалями СРСР, 21 — загинули на війні[10]. По війні ополячених колишніх українців села Виннички переселено в глибину Польщі. Унаслідок операції «Вісла» село було заселено депортованими з Польщі українцями. Майже все населення села Виннички, крім кількох сімей, переселенці з Надсяння, Холмщини, Любачівщини. У 1948 році створюють перші колгоспи у селах Виннички, Гончари та Дмитровичі. У 1952 році вони об'єдналися в один колгосп імені Жданова (потім — 2-е відділення радгоспу «Винниківський»). Перший голова — М. Шиндюк, секретар — Яворович. Уже до 1955 року було відкрито медпункт та відділення поштового зв'язку[1]. У 1960-1980-х роках у Винничках знаходилося 2-е відділення радгоспу «Винниківський», за яким були закріплені 1418 га сільськогосподарських угідь, включно з 850 га орної землі[10]. Тут була одна з найкраще обладнаних в області тваринницька ферма, де вперше на Львівщині застосували доїльну установку «Карусель»[14]. За успіхи в розвитку сільського господарства четверо мешканців села були нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі керівник 2-го відділення радгоспу «Винниківський» І. С. Бурлака та ланкова М. П. Горошко — орденами Трудового Червоного Прапора[10]. Станом на 1968 рік в селі діяли восьмирічна школа, де навчалося 127 учнів і працювало 12 вчителів, клуб, бібліотека з фондом 7,2 тис. примірників книг, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця[14][10]. Згідно з рішенням сесії Винничківської сільської ради у 2003 році було затверджено герб (за проєктом Р. Серцелевича) та прапор (за проєктом А. Гречила) села Виннички[1]. Пам'ятки, визначні місця
Археологічні розвідкиАрхеологічною експедицією очолюваною Борисом Возницьким на заході урочища Людвін виявлені найдавніші поселення на території села, датовані VI–V століттям до нашої ери[18]. Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
