Войцехівський Юрій Олександрович

Юрій Олександрович Войцехівський
Голова Київського окружного виконавчого комітету
13 січня 1928 — вересень 1930
Попередник:	Панас Любченко
Спадкоємець:	посаду скасовано
Голова Київської міської ради
лютий 1928 — січень 1932
Попередник:	Панас Любченко
Спадкоємець:	Іван Воробйов
Народження:	березень 1883  Спичинці, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть:	25 жовтня 1937(1937-10-25) (54 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна:	Російська імперія →  СРСР
Освіта:	Київський комерційний інститут
Партія:	КП(б)У
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Войцехі́вський (Войцеховський)^[1] Ю́рій Олекса́ндрович (березень 1883 , Спичинці, Київська губернія  — 25 жовтня 1937(1937-10-25) , Київ ) — український радянський державний діяч, голова Київського окружного виконкому і Київської міської ради (1928–1932), секретар ВУЦВК (1932–1936). Кандидат у члени ЦК КП(б)У (листопад 1927 — червень 1930). Член ЦК КП(б)У (червень 1930 — травень 1937). Член Ревізійної комісії КП(б)У (червень — липень 1937).

Народився в березні 1883 року в містечку Спичинці, тепер Погребищенський район Вінницька область, Україна. Мав вищу освіту, закінчив Київський комерційний інститут. З 1904 по 1911 рік був членом УСДРП, у 1918–1920 роках входив до партії боротьбистів. З 1920 року — член КП(б)У.

У 1919 році — член колегії Народного комісаріату освіти Української СРР. У 1920 році — завідувач Подільського губернського фінансового відділу, завідувач Подільського губернського продовольчого відділу. У 1920—1925 роках — член колегії і головного правління Цукротресту в місті Києві, директор Українського державного банку. У 1925—1928 роках — голова правління Державного видавництва України (ДВУ).

13 січня 1928 року був кооптований до складу та обраний головою Київського окружного виконкому^[2][3][4]. Цю посаду він обіймав до вересня 1930 року, коли були розформовані окружні органи влади. У лютому 1928 року Войцехівського також було обрано головою Київської міської ради^[5][6]. На цій посаді він працював до січня 1932 року.

20 січня 1932 року Войцехівський був призначений на посаду заступника Народного комісара земельних справ УСРР^[7]. Від 9 лютого 1932 року до 5 квітня 1936 року обіймав посаду секретаря ВУЦВК^[8][9], з 14 жовтня 1936 року — заступник голови Найвищого (Верховного) суду УРСР. Член Центрального комітету КП(б)У, брав участь у кількох всеукраїнських та всесоюзних з'їздах Рад.

Заарештований у Києві 23 липня 1937 року. 24 жовтня того ж року Воєнною колегією Верховного суду СРСР як «учасник та один з керівників антирадянської націоналістичної терористичної організації на Україні» за статтями 54-1а, 54-8, 54-11 Кримінального кодексу УРСР був засуджений до вищої міри покарання — розстрілу, з конфіскацією майна. 25 жовтня 1937 року був розстріляний у Києві.

У 1956 році Воєнною колегією Верховного суду СРСР Войцехівський був реабілітований за відсутністю складу злочину (посмертно).

• Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
• Карамаш Сергій. Керівники Києва // «Поділ і ми» : журнал. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
• Уся Київщина: довідна книга на 1928 рік. — Київ : Видавництво «Пролетарська правда», 1928. — 638 с.
• Косовська Лана. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
• Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К. : Довіра, 2008. — С. 53. — ISBN 978-966-507-226-3. [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Войцеховский Юрий Александрович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.) [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Галузевий державний архів Служби безпеки України, фонд № 6, АІДС № 1795, арх. № 38039