Вічність і один день (фільм, 1998)Текст заголовка
СюжетАлександр (Бруно Ганц) — поет похилого віку. Йому доводиться покинути свій затишний дім в Салоніках, оскільки лікарі виявили у нього невиліковну хворобу, і тепер йому належить лягти в лікарню. Наостанок він намагається привести до ладу усі незакінчені справи та знайти нового власника для своєї собаки. Жити йому залишилося один день. У свій останній день Александр рятує від поліційної облави маленького хлопчика-албанця (Ахілес Скевіс) — бродячого мийника вікон, та відвідує свою дорослу доньку (Ірис Чаціантоніо). Він згадує свою покійну дружину Анну (Ізабель Рено), яка померла 30-річною, як зараз і його донька. Александр не говорить їй про свій діагноз, а лише передає листа своєї дружини, її матері. Незабаром Александр дізнається, що його донька з коханцем вже продали його квартиру без його згоди. Тим часом врятований хлопчик просить Александра допомогти йому перетнути кордон з Албанією, де він, за його словами, щасливо жив раніше. Втім, це виявляється зробити неможливо: кордон надійно охороняється, і приятелям ледве вдається врятуватися від пильного вартового. Вони повертаються назад після зізнання хлопчика, що він багато чого набрехав про своє минуле життя. Дивлячись на свого нового друга, що веде «справжнє», активне й ризиковане життя, Александр виходить зі ступора, перестає жаліти самого себе. Александр переживає за своє минуле: вже майже прожите життя, хлопчик переживає за своє майбутнє: подорож до Албанії. Він розповідає поетові, що в горах, які розділяють Грецію та Албанію, зустрічаються мінні поля; а також про людей, які викрадають бездомних дітей, щоб продати їх названим батькам або використати в сексуальних оргіях. Друзі вирішують вирушити до Албанії на автобусі, і в дорозі їм зустрічається безліч колоритних і незвичайних персонажів. Через деякий час ми бачимо цього хлопчика: його, з десятками інших хлопчиків, у невідомому напрямі відвіз величезний, яскраво освітлений корабель. Александр входить у свій старий дім та виходить на задній двір. Там стоїть сонячний літній день, він бачить Анну та своїх старих друзів, які співають і танцюють. Вони кличуть його приєднатися до них, і невдовзі залишаються лише Александр і Анна. Поступово поет втрачає слух, а потім і зір. Він зізнається своїй покійній дружині, що не ліг в лікарню, як цього вимагали лікарі, і запитує, чи довго триватиме «завтра». Анна відповідає своєму чоловікові, що «завтра триватиме вічність і один день». У ролях
Знімальна група
Нагороди та номінації
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
